Написати твір "образ мартина борулі в однойменному творі і. карпенка-карого". завдання на 30 ів, тому дуже прошу, не брати з гугла і т.п. сайтів, а написати самому(самій буду вдячний навіть за частину твору. п.с. з цитатами

Мартин боруля - людина високих цілей, але без розсудливий та необачний чоловік.  прагнучи високого звання, великого статку, він здатен переступити через бажання родини, образити невинного, але в підсумку нічого не отримує. опис подій( як він вимагав нове прізвище, заборони дочці, бійку із "нареченим"

Жанр твору: повість автобіографічної трилогії. імена головних героїв: климко імена другорядних героїв: наталія миколаївна, тітка марина, зульфат стислий переказ твору: климко прокидається від холодної роси на ногах. він вирушив по сіль. за склянку з нею можна наміняти їжі. згадує своє життя з дядьком кирилом (машиністом паровоза)одного разу в паровоз з дядьком влучила бомба. так хлопчик осиротів. в його барак розбомбили, тому він йшов у чому був.  підбадьорює себе, що скоро добереться до міста слав`янськ, а там солі - скілько хочеш. голодний клим знаходить город, де підкріплюється печеною картоплею. його ноги втомилися і замерзли, відмовлються іти далі. від відчаю він спочку б`є іх, а потім розтиє і потроху іде далі. згадує про свого друга зульфата і вчительку наталію миколаївну з дівчинкою олею. через брак іжі, клим і вирує по сіль. далі приходить до міста на базар. там знайомиться з безногим дядьком і дівчиною. та смпочку злякалася його. дядьком овив, що з таким натсроєм вона нічого не продасть, і зпропонував ій поставити свою речі біля своїх. раптом набігають поліцаї з ціллю ловлі молодих людей для відправки до німеччини. дядько і клим відбивають у них дівчину. у якості вдячності вона дає йому трішки солі, а дядько - тапочки. отямився климко і ліжку тітки марини. вона виходила його, поїла молоком. хлопчик подумав, було б добре принести молока ользі, почав розбавляти його водою. дійшло до того, что воно втратило свій смак та стало схожим на воду. у вдячність по дому як міг. марина запропонувала хлопцю залишитися з нею назавжди, на що він відмовився. повертався додому залізницею у таварному вагоні. прокився від грохоту і помітив на дверях німця. той наказав виходити. вони били пасажирів. не жаліючи ні дітей ні жінок. зупинися на . климко був вимушений длі йти пішки.  другого дня климко підходив до своєї станції. у нього був мішок із сіллю, харчами, навіть пляшечка молока, яка дивом не розбилася при падінні. раптом у висілку почувся постріл. від переїзду біг чоловік. за ним - двоє в чорному. хлопець зрозум що сталося і показав йому дорогу, де той міг би сховатись. пролунала автоматна черга. климко впав. з пробитого мішка потекла на дорогу сіль. на зустріч біг зульфат і кричав: "климко-о! ". власні думки: твір г. тютюнника не залишив мене байдужою до теми війни і людської жорстокості. я була вражена героїчними вчинками хлопчика, який не розгубився і не злякався. залишившись сиротою, дитина могла зламатися і озлобитися на світ, але климко - сильний хлопчина. він не міг смостерігати за стражданнями інших (наприклад, випадок з вчителькою). героя вразила і надихнула її самовідданість і біда, в якій вона опинилася. клим проходить велику відстань пішки заради тих, хто черкає на нього. його не здатна зупинити навіть тітка марія, яка прихистила хлопчика, хоча він би замінив їй рідного сина, а вона стала б для нього матір`ю, якої не вистачало головному герою. хлопчик повернувся додому з виконанним прихонням, але климку притаманне гостре відчуття справедливості, був не байдужою людиною. тому в  кінці показує напрямок, де можна сховатися солдату ( чоловік у солдатському галіфе   з розв`язаними поворозками і гімнастерці без реміняки) за що і був вбитий нацистами. буже боляче розуміти, що така героїчна дитина, нехай в книзі, помирає. цим автор підкреслив на прекрасних якостях климка, які неможливо придбати з досвідом, і закликав виховувати в собі добру людину.

Это лето было самым запоминающимся летом в моей жизни. его я провел в родном городе со своими лучшими друзьями. погода была просто прекрасная: яркое солнце и теплый воздух, почти не было дождей. днём мы обычно играли в футбол, волейбол , баскетбол, а вечером наперегонки на велосипедах ехали к речке. уходили на улицу с рассветом и возвращались лишь под закат, весь день проводили на свежем воздухе.

запомнилось, то как мы с родителями пошли в поход, в лес: там мы пели песни у костра, ловили рыбу, спали в палатках, жили бок о бок с природой.

за это лето я узнал много хороших из своего двора, мы с ними сдружились. среди них была милая девочка, кажется, я понравился ей. к сожалению, она уехала в середине лета ,но обещала вернуться.

а в августе мы с родителями полетели в санкт-петербург. я впервые увидел этот замечательный город. мы ходили на множество экскурсий , смотрели выставки картин, скультур. были в театре на пьесе "гамлет",я, конечно, не всё понял, но игра актеров мне понравилась. мы сделали много фотографий с красивыми старинными зданиями и церквями. больше всего мне зимний дворец и петергоф, особенно сады и фонтаны. мы так же были на корабле аврора, родители сказали, что когда-то было важное событие, связанное с этим судном.

этим летом мне не приходилось скучать -я научился ездить на лошади, научился играть на гитаре простые песни, ещё мы с отцом летали на вертолете и плавали на катере.

но помимо развлечений, я много прочитал. читал разные рассказы: о дружбе, о любви, о простой жизни, животных. а ещё читал о строении человека, о странах и народах, об устройстве автомобилей и техники. поэтому я думаю, что я не только весело провел это лето, но ещё и с пользой и теперь имею много важных для меня знаний.

ещё этим летом у меня появился новый друг. дедушка мне маленького черненького щенка. он, конечно, ещё мал, но у него умные глаза и он много понимает,я обучил его простым . он даёт лапу, ложится, садится, лает. но и не главное. главное - что верный и преданный мне.

источник: сочинение мои летние каникулы