Комедія "Сто тисяч" - один з найкращих творів І. Карпенка-Карого, в якому він змалював суспільні явища, які мали місце в 80- 90-х роках ХІХ століття. Сільські багатії, нещадно використовують наймитів і бідних селян, дуже швидко багатіли. Вони скуповували поміщицькі маєтки, відбирали земельні наділи у бідних селян, які траплялися до них в кабалу.
Головний герой - Калитка, основними рисами його характеру є жадібність, скупість, крутійство, лицемірство, деспотизм, невігластво. Ці характерні особливості, експлуататорська суть Калитки и яскраво виявляються в його мові: "робітники і собаки на подвір'ї повинні бути", "ні світ, ні зоря вже й їж!»; "Обіцянку - цяцянка, а дурневі радість"; "Кругом, кругом моє", "бери і у свого і в чужого", "бий - і дай"; "Гроші всьому голова"; "Ой Бульбашки! Дивіться, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошової ... ".
Карпенко-Карий засуджує хижацьку натуру Герасима Калитки, бичує його гострою зброєю сатир. Всі думки і вчинки Калитки спрямовані на швидке збагачення, викликають глузливий сміх. Він й смешен, і трагичен, і …небезпечний. Небезпечний хоча б тим, що й у нашому сучасному світі не вмер. Він якось переодягся, замаскувався, змінився або щось у цьому роді… Але живе й радується, "купи загрібаючи".
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Напишіть твір-мініатюру «доцільність самопожертві (за твором ю. винничука «місце для дракона»
«Доки будемо жити в громадськім порядку — доти ніяка ворожа сила не переможе нас». Ці слова сказав головний герой повісті Івана Франка «Захар Беркут». Він давно переконався, що людина сама, без громади, слабка і безпорадна. Нічого людина сама не вдіє. Тому ці слова звучать заповітом нащадкам.
Читаючи твір І. Франка, кожний захоплюється тухольцями, їх непереможним духом, вірністю, патріотизмом. Проблема патріотизму була, є і завжди буде актуальною. І захист Вітчизни — це священний обов'язок кожного громадянина.
В образі Захара втілені мудрість, мрії і прагнення цілого народу. Думаю, цією повістю І. Франко хотів сказати, що загарбник, який би численний він не був, буде знищений. Автор закликає свій народ до єдності й утверджує думку: народ непереможний доти, доки він згуртований. Ця повість учить любити свій народ, свою країну, яка зазнала стільки незгод у минулому, вірно їй служити, цінувати єдність і згуртованість.
Я вважаю що, автор вчить нас бути гідними нащадками славного патріота і волелюбця Захара Беркута.