Яке звання мав т.шевченко післязакінчення академії мистецтв?

Академика по гравированию

Простой человек – это представитель человечества, обособленная единица общества, который идет по жизни с легким и непринужденным отношением к ходу событий, развивающихся вокруг него, и строит свою жизнь в простоте и непосредственности, не используя при этом в общении сложных техник. Простой человек характеризуется своим абстрагированным отношением к миру, он прямолинеен и простодушен. Осуществляя коммуникационную деятельность с окружающим его миром, он не ставит за цель установление контакта между собой и предполагаемым собеседником, он не ставит в общении задач воздействия, не применяет сложные постановки беседы в выгодном для себя ключе, не занимается подбором формулировок и интонаций. Такой человек просто говорит то, что есть у него в мыслях и на душе прямо, без излишних ухищрений или проведения аналогий.

Простой человек хорош тем, что он:
легок в общении – его неприхотливое, невзыскательное, умеренное и непритязательное отношение ко всему окружающему располагают к нему собеседника;
никогда не спорит – у него нет цели кому-либо что-либо доказывать, особенно, если вопрос не касается его ведомства или компетенции, поскольку он не видит в этом необходимости в силу простоты своего характера;
бесконфликтен – данная черта его характера вытекает из отсутствия в надобности спорить с людьми;
скромный – такой психотип личности никогда не выставляет себя напоказ и не стремится всем понравиться;
откровенный и искренний – не на обман, плетение интриг и лжесвидетельствование.

Быть простым: минусы
уязвимость – простодушие и присущая характерной непосредственности простого человека доброта влекут за собой его доверчивость и попадание «на крючок» проходимцев, коварных и вероломных лжецов;
частичная неотесанность и недипломатичность – простой человек не станет изощряться в выстраивании конструктивного диалога и подборе правильных слов для выражения своих мыслей;
безамбициозность – человек с простым характером не стремится быть лучше, выходить на первые ряды почета, добиваться вершин олимпа;
доверчивость – двойственное качество, которое зачастую выражается в том, что простой человек часто остается в «дураках», будучи обманутым.

Усна творчість нашого народу являє собою невичерпне джерело духовного багатства, величезну культурну і літературну скарбницю української мови. на мій погляд – це надзвичайне надбання, без якого неможливо уявити собі становлення і повноцінний розвиток сучасної літератури. і якби у когось з’явилися сумніви щодо самобутності української культури, найкращою відповіддю стала б творчість нашого народу.не можна собі навіть уявити українця, який би не співав чи хоча б не знав пісень свого рідного народу в стародавні часи люди не вміли розмовляти і спілкувалися за вигуків, зрозумілих лише їм. згодом вони знайшли спільні вигуки, яки об’єднати зусилля в тій чи іншій справі. потім з’явилася мова, а вигуки стали більш мелодійними, їх доповнили словами і стали співати. приблизно так і виглядали перші пісні. в кінці кінців вони відокремились від мови і сформували окремий жанр народної творчості. згодом з’явився ліричний напрямок, до якого віднесли обрядові, родинні та інші пісні, в яких зачіпається тема кохання і відношення між людьми. до лірики також відносяться побутові пісні, основними героями яких є звичайні люди – батьки та діти, закохані парубки та дівчата, друзі та просто знайомі усім люди. усі ці пісні є невичерпним джерелом фольклору, народної мудрості та одвічних моральних цінностей.