Іть будь ласка з характеристикою головних героїв з твору "слово про похід ігорів" або хоча б з характеристикою ігоря, сятослава або ярославни дуже треба

Образ ярославни «слово о полку ігоревім» — це високохудожній поетичний твір, який можна назвати й історичною поемою, і літописом однієї історичної події, і промовою, оскільки жанр цієї пам'ятки дуже складний. однак, як би там не'було, а основними образами цього твору є образи воїнів — захисників своєї держави.   у творі присутній тільки один жіночий образ — образ ярославни, дружини ігоря, який приваблює читача своєю чистотою й правдивістю. цей образ став символом усіх руських жінок, які роками чекали своїх чоловіків-воїнів, оберігаючи для них і своїх дітей родинне вогнище.              ярославна розкривається у творі тільки в чеканні. вона чекає повернення з походу свого чоловіка і звертається поперемінно до різних сил природи. жінці хочеться перетворитися на пташку й полетіти вслід за своїм коханим, щоб силою свого почуття вберегти його від нещастя: «полечу, — рече, — зозулею по дунаю! обмочу бобровий рукав в каялі ріці. утру князеві криваві його рани на міцнім його тілі».            жінка звертається до вітру, просячи в нього для князя: «ярославна рано плаче в путивлі на заборолі, промовляючи: «о вітре, вітрило! чому господине, так сильно вієш? чому мечеш хинівські стріли на своїх легких крильцях на мого лада воїв? чи тобі мало було горі під облаками віяти, леліючи кораблі на синім морі? пощо, господине, ти моє веселіє по кови-лю розвіяв? ».              потім ярославна говорить із дніпром, який у творі уособлює грізну стихію води: «ярославна рано плаче в путивлі на заборолі, промовляючи: «о дніпре-славу-тичу! пробив єси кам'яні гори крізь землю половецьку. ти леліяв єси на собі святославові насади до війська кобякового. полелій, господине, мого лада до мене, аби не слала я до нього сліз на море рано! »      і втретє просить вона цро ясне сонце — уособлення стихії вогню: «ярославна рано плаче в путивлі на заборолі, промовляючи: «світле і пресвітле сонце, всім ти тепле і красне! чому ж, господине, простер ти своє гаряче проміння на воїв мого лада? в полі безводнім згагою зігнув єси їм луки, тугою їм тула заткав? »        таким чином, звертання ярославни до трьох основних стихій — вітру, води й вогню — нагадує своєрідне замовляння, звертання до природної магії в бажанні змінити хід подій. дружина ігоря вдається до цієї магії, щоб захистити від ворога свого коханого та його дружинників, посприяти боротьбі руських воїнів проти половців.    княгиня ярославна у своєму ворожінні-плачі виступає заступницею всієї руської землі, всіх воїнів і вірних жінок, які їх очікують. у своєму благанні за коханого вона виявляє таку вірність і відданість, що в очах співвітчизників стає таким же символом краси руської душі, як і сам князь ігор чи святослав.            образ ярославни — величальний гімн моральній красі жінки. крім того, це історична особа, ім'я якої було єфросинія, дочка галицького князя ярослава ос-момисла. образ ярославни в «слові» започаткував розвиток літературного мотиву жіночності в багатьох слов'янських літературах, зокрема мотив материнства, кохання тощо.  крім того, до літературного опрацювання цього образу зверталися прозаїки й поети. наприклад, усім відомий переспів «плачу ярославни», зроблений великим шевченком. відомий також цикл «плач ярославни», створений п. тичиною; кілька віршів присвятив цій жінці і а. малишко.          образ ярославни надихає й сучасних письменників на чудові рядки, адже ця руська князівна стала символом вірності й кохання, ніжності й мужності одночасно.

Я була малою горда, —

Щоб не плакать, я сміялась.

Леся Українка

Кожен поет чи письменник вкладає у свій твір часточку власної душі, висловлює власні почуття і переживання, своє бачення світу. Відома українська поетеса Леся Українка вже з дитячих років дуже тонко відчувала добро і зло, правду і кривду. Хоча її власне дитинство можна було б назвати порою безхмарного щастя, якби не важка хвороба. Вона виростала в родині, де дітей оточили любов'ю і повагою з ранніх літ. Їх любили, ставилися до них турботливо, розуміли їх потреби.

Объяснение:

- Олю, гайда на санках кататись! Сьогодні морозно на вулиці і настрій дуже хороший!

- Сашко, а що?  Гайда. Тільки візьми, будь ласка, мої рукавиці. Не хочу, щоб мороз щипав мені руки.

- Олюсю, звісно візьму. Мерщій побігли. А то вже діти на гірку сходяться. Дивись як весело там!

- Так, дійсно. Тільки не біжи так швидко, будь ласка. Я не встигаю. Давай я сяду на санки, а ти мене довезеш.

- Сідай Поїхали! Весло то як, Олю! Сніг який ласкавий і сонце привітне!

- А й справді. Який хороший день сьогодні. Давай зараз з гірки спустимось. Сідай, Сашко! Урааа! Яка швидкість.

- Ну як тобі, Олю? Може ще раз? Чи пограємо в сніжки?  

- Давай в сніжки, Сашко! Тільки не знімай шапку, будь ласка. Голова замарзне.

- Хаха! Влучив тобі в руку! Не боляче, Олю?

- Ні, все добре, Сашко! Давай грати далі. Сьогодні такий хороший день. Снігурі сидять на гілочках, сніжинки падають на вії, ми з тобой граємось в сніжки. Це мій найкращий день зими!

Объяснение: