Напишіть віршик про ! на українській мові

Кексик дуже гарний, і в нас він дуже з бабусей ми зготовим, і з чаем ми зимо

Или вот)кладний і тривалиий шлях розвитку пройшли українські календарно-побутові звичаї та обряди. таку назву вони отримали через звязок з календарними циклами (зимою, весною, літом, осінню), від яких безпосередньо залежав побут наших предків. часом їх ще називають аграрними, тобто пов'язаними з певними господарських робіт (сівбою, плеканням посівів, збиранням врожаю). але це вірно лише до певної міри, оскільки значна частина тих звичаїв та обрядів виникла задовго до того, коли наші предки пізнали хліборобство.знання природних циклів і орієнтація в часі формувалися ще на тій стадії, коли давнє населення на території україни вело привласнювальну форму господарювання, тобто існувало виключно за рахунок мисливства і збиральництва. залежно від пори року воно переміщалося з місця на місце, тобто дотримувалося напівкочового способу життя, щоб забезпечити себе достатньою кількістю їжі.нині майже нічого невідомо про звичаї людей кам'яного віку (палеоліту, мезоліту). але це не означає, що жодної обрядовості в них не було. побут тих народів, чий спосіб життя до недавнього часу відповідав первісній стадії, яку давним-давно пройшли наші предки, засвідчує, що звичаї і обряди, і до початку чи закінчення певного природного сезону, були і в них. у цьому переконує ближче знайомство з обрядовими циклами. минали тисячоліття, поки давні люди приручили звірів, навчилися вирощувати хліб. перехід від привласнювальної до відтворювальної форми господарювання спричинив зміну способу життя. полювання на звірів змінюється на тваринництво. збиральництво поступово переростає у хліборобство; замість мандрівного способу життя настає відносна осілість,тривале проживання на певній території. але первісні форми життя не зникають безслідно, а доповнюють новий господарський устрій. ця закономірність властива і обрядовості, в якій давні обрядові дійства постійно доповнюються новими.

Характеристика образу роксоляни осипа назарука риси характеру роксоляни - рішуча і винахідлива; - благородна та скромна; - весела (хуррем) і оптимістична; - цілеспрямована та волелюбність; - терпима і безоглядна до будь-яких труднощів. мотиви і діяльність роксоляни - зовнішня краса і внутрішня мудрість; - здатність до прийняття вагомого рішення; - глибока повага до своїх батьків, абдуллага, сулеймана; - прагнення пізнати нове і цікаве; - поважне ставлення до релігії; - вміння боротися з ворогом; - самопожертва заради народу, рідного краю; - стійко сприймає життєві труднощі xvii століття — складний час для україни, сповнений численними трагічними історіями окремих людей. саме тоді тисячі дівчат і юнаків потрапляли в полон до татар, а потім турків. і лише небагатьом українським красуням доля «посміхалася»: вони ставали дружинами своїх панів. можливо, ті дівчата знаходили щастя в коханні, в материнстві, але так до кінця життя й залишалися заховані чадрою від усього світу, нікому не відомі, ніким не знані. їхнє життя обмежувалося стінами гарему, їхній світогляд зазнавав убивчої наруги під впливом чужинної культури й релігії, їхнє спілкування — розмови з чоловіком, іншими його дружинами та прислугою. такими були закони мусульманства.  тим більш дивовижною, аж до неправдоподібності, здається історія життя української дівчини анастасії лісовської, яка, не виділяючись вродою, змогла стати дружиною сулеймана пишного, десятого султана османської імперії, відмовилась носити чадру і свого чоловіка у військових походах, навіть впливала на державну турецьку політику.  образ роксоляни (під цим іменем настя лісовська увійшла до історії) в романі осипа назарука поєднує і вигадку, й факти. але найважливішим, що спробував відтворити письменник, на мою думку, є неоднозначність постаті української дівчини, що стала турецькою султанкою. що її до влади? розум? так. кохання? так. підступність? так. але чи маємо ми право, з точки зору сьогодення, хоча б якимось чином засуджувати дії хасеке-ель-хуррем-хатун (ще одне ім'я роксоляни)? чи могла вона в умовах середньовічного мусульманського світу чинити по-іншому? можливо, вона просто намагалася вижити, захистити своїх дітей?   у будь-якому випадку роксоляна заслуговує на пошану і пам'ять нащадків, адже її життя є яскравою ілюстрацією, як в умовах невідомого чужого світу людина не тільки не втратила оптимізму, але й досягла певних висот. напевно, хтось скаже: «фатум! доля! » можливо, але згадаймо, скільки зусиль доклала настя, приміром, щоб здобути освіту, як виявила кмітливість у найскладніших розмовах (хоча б із монахом-відступником чи з мусульманськими мудрецями), скільки сміливості показала перед підданими падишаха, йдучи до його палат, скільки патріотизму виявила, відстоюючи своє право на віру тощо.  тож пам'ятаймо історію й учімося з неї найкращого. а історія роксоляни учить нас бути цілеспрямованими, одначе, зважати, що не завжди мета виправдовує засоби.