Ідейно-художній аналіз "для вас історики майбутні"

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

митець прагне гуманізму, зверненого до кожної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, життя. поет-філософ плужник розкриває протиріччя між справжнім сенсом людського життя та його нікчемними зовнішніми виявами. це, зокрема, спостерігаємо у творі «для вас, історики майбутні…» на відстані все здається більш простим, зрозумілим. тому легко буде майбутнім історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. але для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, — це було життя, сповнене жаху й болю. автор хоче, щоб нащадки, які будуть жити «серед родючих вільних нив», не забували цього. показовим є те, що адресатами болючих рядків названо лиш «істориків майбутніх», а не сучасного авторові читача, і це зрозуміло, бо ці болі-страждання для євгена плужника, як доречно писав про це в. держдвін, — єдина дійсна життєва реалія, а все інше — лише «слів цвіла полова».

  збірка "дні", 1926

Ще в зовсім ранньому віці я була досить непосидючим і допитливим дитям, але в батьків ніколи не виникало зі мною проблем, адже їм не складало жодних труднощів мене чимось зайняти і на щось відволікти. Пропонують осідлати двоколісний велосипед у 4 роки — будь ласка, я тільки за! Приносять новеньку книжечку — все, я моментально поринаю у незвіданий світ казок. Хочуть записати на танці — я вже самостійно перед дзеркалом розучую свій перший, тільки-но вигаданий танець. Тягнуть у музичну школу — починаю проситися на додаткові заняття з фортепіано й вокалу! Мене цікавило усе без жодного винятку, я у всьому бачила щось особливе, мені вдавалося іноді навіть розгледіти те, що залишається часто непомітним для інших.

Художні засоби:

персоніфікація (щоб не вмерло слово)

повтори «щоб не вмерло слово»

епітети «холодний всесвіт», «теплі слова»,

уособлення «не вмерло слово», «слова народжуються»,

риторичні заклики «співаймо», «гуляймо», «розповідаймо», «наповнюймо».

Віршовий розмір – верлібр

У вірші Голобородька «Теплі слова» передається щире патріотичне почуття. Що означає образ «теплих слів»? Усім добре відомі теплі стосунки між рідними і друзями: ми завжди радіємо, коли чуємо від них тепле слово підтримки. Теплі слова зміцнюють мир і злагоду в родині. Але виявляється, існують і такі «теплі слова», які сприяють духовному єднанню всього народу. Назва річки нагадає комусь зворушливу сцену прощання з відомої пісні «їхав козак за Дунай». Слово «коровай» збудить в уяві образи золотої ниви, весільного обряду, а «Змій» навіє спогади про почуті в затишку рідної оселі казки. Саме ці «теплі слова» нашої мови, зігріваючи холодний світ навколо нас, творять у душі кожного українця привабливий образ батьківщини.Ліричний герой — українець, який любить, шанує рідне слово та закликає до його збереження.

Літературний рід — лірика.

Жанр — вірш.

Вид лірики — громадянська (патріотична).

Тема: зображення щирого патрiотичного почуття

Iдея: заклик до українського народу плекати мову як оберіг

Автор – В. Голобородько

Рік написання – 1995