План до поввств гуси0-лебеді летять с 1 по 9 розділ

Розділ 31 якимівська загорожа2 чорнява дівчина біля вориння3 розмова з дівчиною4 прощання з любою5 делікатність дідуся6 мій сонрозділ 41 намотування вітряків2 босонога ярославна3 продаж корови заради того шоб я пішов учитисярозділ 51 розповідь про гриби2 знахід маремухи і сироїжок3 пісня про гай 4 молоденькі червоноголовці

Народився на хуторі Вільховий Яр Харківської губернії. Навчався у Харківському реальному училищі, звідки був виключений за поширення народницьких ідей, потім вступив до Харківського університету і закінчив його. З 1881 по 1885, з 1886 по 1893 роки учителює на Харківщині, Сумщині, Катеринославщині. Деякий час працював статистом Херсонського губернського земства.

Поет, прозаїк, драматург, учений. Автор п'яти збірок віршів ("Під сільською стріхою", "Під хмарним небом", "Хвилини" та ін.), оповідань, повістей ("Серед темної ночі", "Під тихими вербами"), п'єс ("Ясні зорі", "Серед бурі", "На громадській роботі" та ін.), етнографічного збірника в трьох томах, "Словаря української мови".

Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка "Украла"

Мені важко однозначно визначити власне ставлення до Олександри, героїні оповідання Б. Грінченка "Украла". Щоб справедливо оцінити її вчинок, я спробувала сама стати на її місце і відчути все те, що відчувала ця голодна дівчинка. Вона від нестримного бажання хоч трохи поїсти вкрала у своєї подруги Пріськи шматок хліба, і її спіймали "на гарячому".

Але я не можу назвати її "злодійкою" і вимагати, як "...один великий школяр, не дуже розумний і не дуже жалісливий": "Бач, що вигадана, — красти! її треба прогнати з школи!" Переживання маленької героїні, яка "часто сидить на сухому хлібові", дуже болючі й щирі. Це свідчить про те, що вона — чесна і добра дитина, але мучиться від голоду, переживає і все ж чинить зло. Олександра ж не винувата, що у своїй сім'ї з батьком-п'яницею їй доводиться не жити, а тільки існувати! Я уявляю, як заздрила дівчинка подрузі Прісці, що завжди приносила з дому пиріжки, перепічки, коржі!

Сусідка моя — чарівниця —годувала надвечір родзинкамиу клітці золоту жар-птицюз очима-намистинками.  і як воно трапилось — хто його зна —та тільки дверцят не замкнула вона.рвонулась на волю чудесна жар-птиця,і враз освітиласьказково столиця.летіла все вище, так гарно, так вільно,як в найзолотішім, найкращім мультфільмі і дітямяснішали лиця: «як хороше житипід сонцем жар-птиці! »і тільки ота трьохсотлітня ґава,яка себе називала павою(старезна, без ока, та ще й кульгава),знайшла жар-птицю непристойно яскравою.  і вся вороняча оравазчинила люту стрекотняву: «вона яскра-яскра-яскррава! таку чужу нескромну птицютримать годитьсятільки в клітці! »  вже третій день — нема жар-птиці.і людям посмутніли лиця.о, не сумуйте. її нема,бо — розумієте? — зима.жар-птиця ж — птаха екзотична,південна, до снігів незвична.ну, от і простудилась трішки.лежить вона терпляче в ліжку,п’є молоко, клює родзинки,чита «барвінок» і «мурзилку».пішли на лад у неї справи.і скоро знов злетить вонана злість лихим, кульгавим ґавам, на новорічну радість нам!