Твiр на тему "взаэмини людини з природою", 10-20 речень!

Все, що є на землі – унікальне, адже воно єдине у своєму роді.кожного, напевно, цікавить, а які ж повинні бути взаємини людини з природою? я вважаю, що людина, перш за все, повинна поважати і дбати про природу. людина немає права руйнувати те, що створила природа. природа радує нас, і ми повинні їй. ми повинні доглядати за нею. якщо у тебе на подвір'ї виросте маленька квіточка, а ти випадково на неї наступиш, то ти зробиш боляче не тільки природі, а собі, бо ти знищив часточку природи. дуже часто ми не замислюємося над своїми вчинками, а , можливо, якби подумати, то сьогодні ти б не викинув на землю сміття і не забруднив навколишнє середовище. щоб зберегти відносини з природою треба дати шанс собі на успіх. адже людина може все, коли цього захоче. людина може зруйнувати природу, а може й відновити. все в її руках. отже, щоб досягти гармоніїї з природою, потрібно дотримуватися простого правила: не шкодити природі, не забруднювати воду, повітря, ліс. я бажаю успіхів, в цій складній справі: знайти спільну мову з природою!

        для поезії м.вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну україну.

      у поемі "євшан-зілля" м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя.це до них звернені слова поета:

                                          краще в ріднім краї милім

                                          полягти кістьми,сконати

                                          ніж в землі чужій,ворожій,

                                          в славі й шані пробувати.

      у поемі "євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і рідний край,які забули свої звичаї.микола вороний задає риторичне запитання:

                                          де ж того євшану взяти,

                                          того зілля-привороту,

                                          що на певний шлях направить,-

                                          шлях у край свій повороту? !

      роздумуючи над  поемою,я пригадала слова т.шевченка "хто матір забуває,того бог карає".я переконана,що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

      ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної україни,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.ми любимо свою батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета:

                                          за честь і правду все віддай,                                          коли ти любиш рідний край!

      я ,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.

 

Жанр: громадянська лірика, зв’язок поезії з усною народною творчістю. тема: відтворення трагічного становища життя на україні, пов’язаного з тогочасним суспільним ладом. ідея: засудження влади, яка руйнує щастя українців, чинить перешкоди повноцінному їх життю. основна думка: немає радості, щастя в українських оселях, бо народ позбавлений волі. художні засоби «ой три шляхи широкії» метафори: «шляхи зійшлися», «калина зов’яла», «шляхи терном заростають» епітети: «шлях широкий» композиція «ой три шляхи широкії» експозиція: брати розійшлися з україни на чужину. зав’язка: рідні брати насаджують дерева, кущ калини як обереги на випадок лиха, нещастя. кульмінація: страждання матері, сестри, діточок, коханої, внаслідок цього висихають насаджені ними явори, ясени, тополя, калина.