Знайти епітети та метафори забула внучка в баби дитячим сміхом бризнувши в зело, за повелінням вікової звички перекотилось літо за село. махнуло рученя на бензовозі — і курява вляглась після коліс. а бабка все стояла на дорозі, хустинкою торкаючись до сліз. і вийшли в небо зорі-жаровички, і тихо бабка посеред села малесенькі дитячі черевички у спорожнілу хату занесла. лягла собі. і світло не світила. торкнулась черевичків перед сном – і осінь їй тихенько опустила горіховий листок перед вікном.

Епітети: вікова звичка,сміх дитячий, горіховий листок метафори: сміхом бризнувши,літо перекотилось,рученя махнуло,курява вляглась,вишли зорі-жаровички,осінь опустила.

На мою думку, "слово, чужинцям кинуте на сміх" означає те, що українська мова довгий час була під забороною для багатьох жителів україни. чого лише варта епоха панування радянського союзу з їхньою політикою радянізації. і навіть зараз є багато людей, які не визнають українську мову в якості самостійної. "співочий грім батьків моїх" навпаки ж говорить про те, що наші пердки говорили українською мовою і для автора мова є не лише ознакою нації, але і символом єдності поколінь. він вказує на те, що українська мова буде невід'ємною складовою української нації. і без неї ніяк не може бути україни.

Всвоєму оповіданні «білий кінь шептало» відомий український письменник в. дрозд порушив важливі соціальні проблеми, які повинні хвилювати кожну особистість, що схильна до самовираження і самоусвідомлення.алегоричний образ білого коня шептала став у оповіданні символом особистості, яка виділяється з натовпу і відрізняється від . читаючи твір, розумієш, що думки коня, які висловлює в оповіданні письменник – то думки справжньої, особливої, неординарної людини, а зовсім не тварини. у суспільстві таких людей часто називають «білими воронами», тому навіть біла масть героя оповідання обрана не випадково і є своєрідним натяком на цей відомий вислів.кінь шептало відчував свою неординарність, він пам’ятав, що його мати працювала у цирку, пам’ятав і розповіді про своїх предків – диких білих коней. але попри ці знання йому доводилося зливатися з табуном. це шептало робив для того, щоб уникнути вибору, щоб не впасти в око жорстокому табунщику степанові, щоб уникнути навіть його гострого погляду.однак, прагнення шептала сховатися було викликане зовсім не бажанням стати частиною єдиного, але безвільного табуну. його гнітила принизлива робота пересічних колгоспних коней, йому було огидне відчуття близькості пітних крупів табуна, якого навіть на водопій ганяли не до річки, а до колодязного корита. до речі, це теж підкреслює обмеженість світу, у якому доводилося жити шепталові.автор оповідання ніби звертається до свого героя із запитанням: «чи зможе він усе життя бути позаду непривітного конюха, бігати серед спітнілих колгоспних коней, пити з корита скаламучену воду і постійно уникати натовпу? ». та незабаром з’являється і відповідь: білий кінь шептало все-таки показує свій норов і з загорожі тікає до луків. на просторі від відчуває себе таким же вільним, як і його предки – білі дикі коні. він купається у річці, лежить на траві, пасеться.змивши з себе сіру брудну пилюку, шептало стає білосніжним і сам вражається своєму віддзеркаленню у річковій воді. саме цей момент стає поясненням того, чому конюх дозволяє собі бити шептала так само, як і інших коней, хоча той був особливим. дивлячись на себе білосніжного, шептало усвідомлює свою особливість, великодушно пробачає конюха степана і навіть починає за ним сумувати.врешті-решт шептало повертається до колгоспного табуна, а щоб зранку знову біти сірим, таким, як і усі інші, викачується у багнюці. але глибоко в свідомості шептала не згасає думка про те, що він все одно особливий. і доки у ньому буде жити таке самовизначення, його нікому не зламати. та серед сірого натовпу все ж краще бути таким же сірим.у оповіданні «білий кінь шептало» в. дрозд створив досить поетичний образ коня – незвичайної особистості, яка прагнула свободи, але залишалася в неволі, яка хотіла самовиразитися, але, скута сірою буденністю, залишалася серед натовпу, дозволивши собі один-єдиний день вільного життя