Назви яких казок звучать як питальне речення?

Чому кіт умивається після сніданку? (і.нехода) скільки ж років я проспав ? (в .сухомлинський)

1.выезжал дородный добрый молодец и к обеденке поспеть хотел он в стольный киев-град. 2.у того ли города чернигова нагнано силушки черным-черно. ай побил он эту силу всю великую. 3. сидит соловей разбойник во сыром дубу. сидит соловей разбойник одихманьтев сын 4.ай тут старый казак илья муромец ему выбил право око с окосицею. мимо гнездышка повез да соловьиного. 5.зовут-то мужика да деревеньщину во то гнеэдышко да соловьиное. да мужик то деревеньщина не слушался. 6.он приехал то во славный стольнай киев-град. говорил ему илья да таковы слова: ты владмир княз да стольнокиевский! соловей разбойник на твоем дворе. 7.засвистал тут соловей да по соловьему. ай тут старый казак да илья муромец, он скорёшенько садился на добра коня. и он вез-то соловья да во чисто поле, и онему да буйну голову.

пісня — душа народу. більш влучного визначення годі й шукати. це аксіома, яка не потребує доведення.

кожен народ, як і кожна людина, має душу. саме вона вирізняє один народ з-поміж інших. лише вона здатна втримати від хибного кроку, захистити від чу­жого свавілля, розрадити у години скорботи та смутку, дарувати радість та сміх у щасливі дні.

душа — це менталітет, народна свідомість.

усі ці переживання виливалися у народних піснях. слухаєш ці пісні — і ніби поринаєш у глибини історії свого народу. ближче пізнаєш своїх пращурів, пи­шаєшся їхньою мужністю та звитягою, захоплюєшся їхнім почуттям гумору і відчуваєш невимовну радість від того, що ти є частинкою цього великого україн­ського роду.

народна приказка говорить: «казка — брехня, а пісня — правда». сумніва­тися у мудрості народній, перевіреній століттями, не доводиться