Дитяча мірилка за якої ми міримося з друзями

Мирилка летіла на плече сіла, сказала тихенько: -миріться швиденько.

Кожна людина  під словом "цінності" розуміє , щось своє. одні одразу ж думають про матеріальні цінності , тобто богатство, а інші навпаки замислюються над вічним. до вічних цінностей належить духовність. мабуть, духовні цінності є найголовнішими в житті людини, бо саме вони приносять в наше життя світло, що неможливо побачити , милуючись лише матеріальним.          духовні цінності живуть цілі роки так покоління, що зміняються одне за одним. вони відбиваються у душі та серці людини , що їх береже. до нас вони приходять у вигляді пісень, казок , віршів. замислюючись над цим, я завжди згадую маму, бо саме вона з ранніх дитячих років учить простим людським радощам. з її казками та піснями в яких майорить любов та турбота приходять до нас прості почуття, які не можна побачити чи доторкнутися до них, але вони є. у своєму серці людина проносить через усе життя цей скарб. я вважаю, що саме такі прості на перший погляд речі ,як    любов, турбота, співчуття, бачення прекрасного та багато чого іншого залишаться на віки найважливішими людськими цінностями.       отже, слід берегти та примножувати ці скарби,щоб вони не зникли у часах та не загубилися за матеріальним. обов`язково треба передавати цей скарб наступним поколінням та вчити їх , що нема на світі нічого дорожчого від простих людських цінностей.

копач бонавентура  ставиться до грошей не як до джерела щастя. у великих грошах він вбачає лише можливість матеріально забезпечити себе і своїх рідних. копач розповідає про своє захоплення так: «іщітє і обрящете! сьогодні нема, завтра нема, післязавтра — мі викопаємо — все пополам. стане і тобі, і мені, і нашим дітям, і внукам на весь ві» 

 

цитатна характеристика  копача бонавентури:

• «я, слава богу, вік прожив, а й тріски чужої не взяв»;

• «без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш»;

• «тільки гляну, враз бачу»;

• «я не люблю, знаєте, там всяких ніжностей: перин, подушок. є сама — добре, а нема — кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув — мало журився, проснувся, встав - встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув»;

• «опит — велікоє діло! »;

• «мені тільки засісти, то я з маху напишу що хочеш — комедію, а хочеш — прошеніє, яке завгодно прошеніє і куди завгодно»;

• «оцей раз, як не найду грошей, годі, кінець, амінь. засяду десь і буду писать все, все одно гроші; я за год напишу стільки, що й на воза не забереш».