Про що я хотів би попросити тараса шевченка твір

  якби мені випала така чудова можливість, як попросити про щось тараса григоровича шевченка, я,мабуть , не про що б не прохала, бо просто поспілкуватися з такою видатною людиною для мене вже б було величезним дарунком долі.   хоча ні, скоріш за все, я попросила б його розповісти про себе, про свою родину, про становище українців, знаю, це була б дуже болюча для нього тема, але почути про кріпацтво й соціальний, релігійний та культурний гніт україни й її народу було б цікаво почути саме від тієї людини, як це пережила і не завуальовувала б це якимись недомовками, історичних фактів, він би розповів все так, як було. також, я попросила б його показати свої малюнки, бо як відомо шевченко був не тільки знаменитим поетом, а й дуже талановитим художником. картини й вірші його вражають своєю глибиною, правдивістю. я вважаю, з такою людиною, як тарас григорович шевченко було б дуже цікаво зустрітися і поговорити про становище тогочасної україни.  вибач, тема важка дуже, хоч це й мій найулюблініший поет, тому більш нічого не можу придумати) 

народився в  полтаві  в сім'ї канцеляриста.

   

із  1780  по  1789  вчився у духовній семінарії. в  1789—1793  працював канцеляристом, у  1793—1796  — ім учителем у сільських поміщицьких родинах.

у  1796—1808  перебував на військовій службі в сіверському карабінерському полку. в  1806—1807котляревський в ранзі штабс-капітана брав участь у  російсько-турецькій війні 1806—1812, був учасником облоги  ізмаїлу. в 1808 вийшов у відставку.

з  1810  працював наглядачем «дому для виховання дітей бідних дворян».

у  1812  під час походу  наполеона i бонапарта  на росію котляревський, за дозволом генерал-губернатора я.лобанова-ростовського, сформував у містечку горошині хорольського повіту на полтавщині 5-ий український козачий полк (за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що отримав чин  майора.

в  1817—1821  — директор  полтавського вільного театру.

в  1818  разом з  в.лукашевичем, в.тарновським та ін. входив до складу полтавської  масонської  ложі  «любов до істини». член  вільного товариства любителів російської словесності  з  1821  року. за свідченнями  декабристамуравйова-апостола матвія івановича, які він дав під час слідства у справі  декабристів, член  малоросійського таємного товариства.  [1]слідчий комітет залишив це без уваги.

котляревський сприяв викупові  м.щепкіна  з кріпацтва.

у  1827—1835  — попечитель «богоугодних» закладів.

помер і похований у  полтаві.

цікава доля літературних творів котляревського. ще в семінарії «римач»-початківець писав вірші «малоросійською» мовою до окремого альманаху «полтавська муха», який пізніше називали сатиричним журналом. проте широкому колу читачів іван петрович відомий передусім завдяки своїй «енеїді».

іван петрович котляре́вський  (*  9 вересня  (29 серпня за старим стилем)  1769,  полтава  —  †  10 листопада  (29 жовтня за старим стилем)1838, там само)  — український  письменник,  поет,  драматург, зачинатель сучасної  української літератури,  громадський діяч. підтримував зв'язки з  декабристами. його поема  «енеїда»  (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.

творчість котляревського має основоположне значення в іс­торії становлення  нової української літературної мови. в умо­вах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «енеїда», п'єси «на­талка полтавка» і «москаль-чарівник», написані на основі живого усного мов­лення народу, започаткували новий етап фор­мування літературної мови.