План до казки незвичайні пригоди алі в країні недоладії

1.аля була лінива. 2.аля потрапила до країни недоладії. 3.аля з кожним днем дізнавалася про щось нове. 4.аля знайомиться з недоладьком, першим недородником, недоролем десятим, недопопелюшкой, недоштаньком і недочеревиком. 5.алі набридло бути в країні недоладії. 6.аля знайшла будинок недочеревика. 7.аля повернулася додому.

Відповідь:

Я так розумію, що питання за твором Івана Франка "Захар Беркут"?

1. У яких вчинках виявилася мудрість ватажка тухольців?

На мою думку, мудрість Захара Беркута полягала в тому, що він все своє життя присвятив людям, громаді. Він наполягав на тому, щоб у громаді все вирішувати спільно, жили дружно, допомагали немічним, боронилися разом. При цьому Захар не забував про необхідність  підтримувати дружні стосунки з сусідніми громадами: завдяки мудрості Захара було побудовано нову дорогу, підтримувалися тісні зв"язки, що допомагали вчасно обмінюватися необхідною інформацією і спільно ставати боротьби з ворогом

2. Якими були вірування тухольців ? Тухольці молились Сонцю і приносили жертву Ладі і Дідові, поклонялись Сторожу, але у творі є й така згадка: Хоча християнські монахи давненько вже охрестили тухольський нарід, то все-таки він довгі ще часи, молячись у корчинській церкві християнському богу, не покидав і своїх прадідівських богів... Але звільна нарід забував про давніх богів. Священики надзирали остріше за тим, аби люди не молились по-давньому; молодіж перестала приносити дари Ладі й Дідові; діти виростали, не чувши нічого про давніх богів і давні звичаї.

Тому можна сказати, що в основному тухольці були вже християни, але серед них були ще люди, які поклонялися язичницьким богам.  

3. До чого закликає ватажок тухольської громади своїх воїнів? У чому вбачає силу тухольців? Тут питанн,як кажуть із зірочкою. Якщо мова йде про те, до чого закликав Захар Беркут своїх людей як воїнів, то у нього був лише один заклик - не пустити ворога далі: "Ні, а тілько, відбиті від нашого села, вони з подвійною лютістю кинуться на інші села. Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!"

Якщо мова йде про тухольців як про народ, про громаду, то Захар Беркут закликав їх жити дружно і громадським ладом. Цитата: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". У цій дружбі Захар і бачив силу свого народу. цитата: "Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю"

Пояснення:

Автор «неймовірних пригод івана сили» о. гавриш наполягає на тому, що цей твір — дитяча казка. але, як на мене, розповідь про івана силу — це пригод­ницька повість про видатну людину. прототипом образу івана сили стала реальна людина — іван фірцак (сценіч­не ім’я — кротон), якого на закарпатті знають усі. кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. глядачі десятків країн апло­дували атлетові, але, повернувшись на україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах. на жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але до­бре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. а те, що іван фірцак належить історії україни, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі. «неймовірні пригоди івана сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. о. гав­риш відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої. іван сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. шукаючи долі в місті, іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, засту­пився за міху голого, вокального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. брякус за­боронив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тре­нував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чем­піона. загибель тренера вразила івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. чесний, відкритий, благородний, іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із най­складніших ситуацій. автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках за­вжди перемагає добро і благородство.