Як звали дідуся котрий привчав головного героя повісті а.чайковського за сестрою до лицарського ремесла

Дідуся звали андрій . він привчав павлуся до    лицарського ремесла

Наш український народ шанує пісню ще з давніх давен.  в них наші предки описували події, які відбувалися на той час, побут, свята, тощо. українські пісні класифікуються на: народні, обрядові, календарно-обрядові, родинно-обрядові, побутово-ліричні, родинно-побутові, соціально-побутові, епічні. українські народні пісні можна розтлумачити, як фольклорні твори, які створені в усі епохи розвитку нації, зберігаються в народній пам'яті й з вуст в уста. твори анонімні, бо імена першотворців, як правило, невідомі. народна пам'ять берегла імена лише деяких авторів пісень. це маруся чучуй, семен климовський. друга частина народних пісень - літературного походження: "реве та стогне дніпр широкий", "ніч яка місячна". є такі різновиди українських пісень: голосіння, жартівливі, історичні, козацькі, думи, , колискові, колядки, щедрівки, кріпацькі, купальські, ліричні, наймитські, обрядові, побутові, рекрутські, стрілецькі, патріотичні, повстанські, танці, хороводи і чумацькі. не забуваємо такі чудові пісні, як: "гуцулка ксеня", "смерека", "червона рута", "ніч яка місячна", "край". з цього усього можна твердо сказати, що пісня це душа українського народу.

Уголовного героя гаряче і любляче серце. він не терпить несправедливості, він відважний. часом міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. образ міо дано в розвитку. спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розпові в старій легенді, яку нашептав міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. до кінця твору міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань. самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги.