Много контрольний твір-роздум на одну з тем (на прикладі трагікомедії івана карпенка- карого “сто тисяч” і власного життєвого досвіду): 1. “чи завжди гроші породжують бездуховність? ” 2. “чи всіх людей псують гроші?

грошей, напевне, прагнуть усі люди на землі. але для когось гроші — це просто засіб існування, своєрідна ланка в ланцюжку «праця — гроші — матеріальні тя духовні блага». а є люди, для яких гроші — сенс життя, його мета. такі люди живуть заради грошей, заради якось сліпого накопичення. причому свої гроші вони майже не витрачають. єдиний достойний вклад грошей, на їхню думку, — це той, що знову таки дасть якийсь прибуток, принесе нові гроші.

про згубний вплив грошей за всю історію людства сказано і написано дуже багато. і хоча, мабуть, ніщо ніколи не зможе запобігти новим проявам цієї «хвороби», мудрі світу цього невтомно нагадують нам про ту шкоду, що можуть завдати людині гроші. своєрідним попередженням людям-грошолюбам є п'єса івана кар-пенка-карого «стотисяч».

у комедії «сто тисяч» автор на прикладі невеликого періоду життя головного героя п'єси герасима калитки показав, наскільки згубним буває вплив грошей на людину, до чого може призвести жага багатства, жадоба др наживи. герасим калитка прагне збагачення: він скуповує землі збанкрутілих поміщиків і бідних селян, накручує відсотки на борг своєму кумові, на всьому економить у повсякденному житті. він заздрить багатієві пузирю, у якого величезне господарство і повно грошей. аж ось доля звела його з невідомим, який запропонував йому купити фальшиві гроші, які аж ніяк не відрізниш від справжніх.

мабуть, у таких шахраїв, яким був невідомий, дуже розвинена інтуїція. вони відчувають людей, які живуть заради накопичення і вже підпали під страшний вплив грошей. звісно, герасим з його жадобою до збагачення не міг відмовитися від такої «операції». він настільки захоплений жадобою до наживи, що не помітив найпростішого обману і став жертвою хитрішого від себе шахрая. зрозумівши, що його обманули, калитка не намагається навіть поміркувати над тим, чому так сталося, що до цього призвело, він одразу кинувся вішатися, бо, на його думку, «краще смерть, ніж така потеря».

отже, іван карпенко-карий в образі герасима калитки розкрив проблему згубного впливу грошей на людину, показав, які зміни відбуваються в свідомості й характері людини через надмірну пристрасть до грошей. його п'єса — це своєрідне попередження іншим калиткам про можливі наслідки непомірної жадності.

Чи завжди грошi чи всiх людей псують грошi

Образ морозенка став узагальненим образом захисника вітчизни. в одних варіантах пісень герой бореться з «ляхами-панами», в інших — з турками, татарами, з «турком-шведом» чи просто з ворогами. основною рисою морозенка була насамперед любов до батьківщини, готовність завжди виступити на її захист, виняткова мужність у боях з ворогом. пісня підкреслює красу і силу улюбленого героя, його хоробрість і молодецтво: ой з-за гори та з-за кручі буйне військо виступає, попереду морозенко сивим конем виграває. захищаючи рідні землі, морозенко хоробро б’ється із заклятими ворогами. під час бою повністю проявився блискучий талант молодого полководця: татари втратили втроє більше, ніж козаки. потрапивши в полон, морозенко мужньо переносить катування (з вирваним серцем герой споглядає україну із савур-могили). цей факт підкреслює незвичайну силу і витривалість героя. в останню хвилину життя морозенко думає не про себе, а про свою сплюндровану батьківщину. учись; )

Після допиту в києві його звільнили і відправили до петербурга. він продовжував удосконалювати мистецтво і техніку офорта, опановував нові прийоми гравірування. у 1860 р, рада академії мистецтв присвоїла йому почесне звання академіка гравюри. у 1860 р. з’явився новий «кобзар», прихильно зустрінутий критикою. творчість т. шевченка тематично відповідає трьом головним пері його життя: 1838—1847 pp. (від викупу з неволі до арешту), 1847—1857 рр. (період ув’язнення і заслання), 1857— 1860 pp. (період після заслання). твори першого періоду відобразили осмислення поетом характерних ознак життя народу, його традицій, побуту, історичного минулого. до творів цього періоду належать «іван підкова», «», «тарасова ніч», «сон» («у всякого своя доля»), «кавказ», «єретик», «і мертвим, і », «великий льох». основна думка цих творів — необхідність повалення царського самодержавства. поет бачив майбутнє україни в сім’ї вільних народів, де свобода є запорукою вільної праці і щасливого життя. у творчості другого періоду розробляється пісенний жанр. поезії позначені опертям на фольклор в усьому розмаїтті його тематики. різнобічні знання т. шевченка, його мистецьке обдаровання з особливою виразністю відобразилися у творах останнього періоду. тут він звертається до античних сюжетів, тем філософського осмислення буття (ролі митця у суспільстві, майбутнього україни). творчість т. шевченка — особливе явище в українській культурі. він показав світові красу й силу української мови, спираючись на багатство мови народної, розвинув у своїй поезії ідеї рівності вільних народів, створення суспільства, в якому розкриються найвищі людські якості. помер 10 березня 1861 р. в петербурзі. похований на чернечій (нині тарасовій) горі поблизу м. канева черкаської області.