ВитальевичЕвгеньевич346
?>

Твір утвердження сили народного духу в поемі котляревського енеїда

Украинская литература

Ответы

Coffee3862
Утвердження сили народного духу в поемі івана котляревського "енеїда" поема і. п. котляревського «енеїда» побачила світ у ті часи, коли на українській землі все більше і більше посилювався національний гніт росії. у дискусіях про український народ досить поширена була думка про те, що, мовляв, немає українського народу, що це лише плем'я без своєї мови, яке живе на «окраїні» російської імперії. котляревський же, написавши поему, усім довів, що українська мова є, що вона колоритна і милозвучна. у ній україна заговорила, засміялася своєю рідною мовою. вже з перших рядків твору ми потрапляємо в дивосвіт українського життя і національного характеру: еней був парубок моторний і хлопець хоч куди козак, удавсь на всеє зле проворний, завзятіший од всіх бурлак. винятково важлива місія судилася і. п. котляревському — творити й утверджувати літературну мову на народнорозмовній основі. бо ж не було до нього великих творів, написаних живою мовою українського народу. і цією мовою автор «енеїди» заговорив про народ, що має свої традиції, свою культуру. і. п. котляревський, розпові начебто про античний світ, зображує життя козаків, звичаї українського суспільства другої половини xviii століття, наснажує поему неповторним українським колоритом. так, оті козаки-троянці дуже люблять гарну народну пісню: про сагайдачного співали, либонь, співали і про січ, як в пікінери набирали, як мандрував козак всю ніч. а який щирий сміх викликають у нас олімпійські боги, богині, цариці, яких автор переодягнув в український простий одяг — вони в спідницях і очіпках, у кунтушах, хустках і чоботях. хіба не смішною є картина, коли юнона «мчалась, як оса», до бога вітрів еола: впрягла в ґринджолята павичку, сховала під мичку, щоб не світилася коса. але, посміявшись досхочу над героями поеми і їхніми , ми все-таки задумуємося про речі дуже серйозні. подавши в перших двох частинах своєрідну енциклопедію побуту, звичаїв і вірувань, письменник показав, що українці мають давній родовід і глибоке національне коріння. іван котляревський не просто заговорив про український народ, а заговорив про його найславетніші часи — добу гетьманщини, тобто державності, відображаючи козацьку славу своїх предків. тільки національно свідомий митець, який дбав про збереження мови, звичаїв, традицій і взагалі національної самобутності рідного народу, міг написати такі рядки:   но тільки щоб латинське плем'я  удержало на вічне врем'я  імення, мову, віру, вид.  отже, заговоривши про український народ, його історію, і. п. котляревський не лише утверджував цей народ як націю, а й відстоював його майбутнє
NurlanAleksandrovich
Унезнайомому лісі уперше в житті сашко був у справжньому лісі. переважали тут сосни. високі, стрункі, жовтокорі, вони змикалися вгорі рясним гіл-лям. сашко змалку відрізняв сосну від ялини. принесе, бувало, мати під новий рік невеличку пишну сосну, прикрасить блискучими кулька-ми, обвішає цукерками і каже: «оце тобі, саш-ку, ялинка. грайся, друзів запроси». та хлопець добре знає, що це сосна. ялинка акуратніша, стрункіша, у неї короткі голочки, а в сосни довгі, звисають китицями. ось хоровод струнких берізок. вони, як ті шестикласниці на перерві, збіглися пошепотіти. а що то за деревце таке кремезненьке на га-лявині? наче клен, проте листя трохи інакше ви-різьблене, округліше.у лісі духмяно пахло хвоєю і різнотрав’ям, було вогкувато, навіть задушливо. часом, коли ліс густішав і юного мандрівника щільною сті-ною обступали де-рева, його проймав легенький острах. і знов аж по-темніло в лісі – так густо зійшлися де-рева. чутливі вуха заполонив багатого-лосий хор лісового птаства. дивно, але раніше сашко не помічав пташиного гомону. скрекоче сорока, кує зозуля, а шпак старається за цілий колектив: він уміє і по-жаб’ячому, і навіть по-солов’ї птахи плакали й реготали, схлипували, свистіли, зітха-ли (за к.світличним).
membuksdk
Якось я вийщла погуляти в ліс з відти вискочив лісовичок такий маленький і зовсім зарошший він показав мені своє володіння та ми відправилися до його дочки яблуньки щедра вона дала нам урожаю,далі ми пішло до сестри лісовичка дивної верби там в дуплі жила його сестра лісиха,коли ми заглянули в дупло звідти вискочила білка та запросила нас в свій дім,звісно туди я не вліз,потім мені лісовик сказав що та руда була лісовихи прислужниця,ми відправилися до батька лісовика доброго та старого столітнього дуба який сховав нас у своїх вітях від дощика я подякував за таку екскурсію та пішов додому ,більше я в ліс неходив і гриби ті не їв.

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Твір утвердження сили народного духу в поемі котляревського енеїда
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*

Популярные вопросы в разделе

davidovalbert6
Шмидт Ирина
hamelleon43
Stepanovich_Makarov
pnatalia
Voronin-Albertovich
koldunovan
Zeitlinama7067
vardartem876
Angelina1139
werda84
vetrov1
Stanislavovna1237
Irinagarmonshikova
funny-furiya