Написать план к каждой части поэми мойсей.

…поднимается солнце, пал и стоит в молитве моисей трон предвечный иеговы. земляные основы …от такой молитвы дрожат неподвижный как скала… весь небесный потолок тают скалы, как воск, и дрожит

Не помилюся, коли скажу, що кожен із нас прагне упіймати казкового синього птаха на ім'я щастя. звичайно, в усіх нас різні еталони щастя. та, мабуть, є якісь істини, обов'язкові для всіх, що полегшують його пошуки. проблему щастя вирішував і ч. діккенс, зокрема, у своїй повісті «різдвяна пісня в прозі». найкраще це можна простежити на образі головного героя — ебізінера скруджа. відомо, що герой був надзвичайно багатий, мав фірму. але чи був він щасливий? він взагалі вважав подібні речі дурницею, абсолютно не потрібного в житті. головним для скруджа завжди були гроші, він їх любив найбільше.! але, як відомо, «його багатство і людям не приносить добра, і його не втішає». скрудж дуже самотній. ні родини, ні друзів, він нікого не любив, не здатен навіть співчувати. та герой не звертав на це уваги. хоча буває в житті момент, коли доводиться замислитися над своїм життям. для скруджа це були подорожі з духами минулого, теперішнього і майбутнього. найсильнішим моментом цієї мандрівки було страшне видовище власної смерті й відкриття того, що вона не викликала ні в кого співчуття. потрясіння від побаченого підштовхнуло до прозріння й розбудило давно забуте відчуття каяття. а спокута гріхів, як відомо, веде до очищення. очищення від зла, що панувало в його душі, відродило і серце героя. скам'яніле від душевного холоду, воно було здатне на вияв лише негативних рис (похмурість, жадібність, жорстокість). під впливом різдвяної подорожі серце розтануло і стало таким, як у нормальної людини, здатним на добро, милосердя, співчуття, щедрість, людяність. і тільки тепер скрудж відчув себе щасливим. ч. діккенс доходить геніального висновку: «не гроші роблять людину щасливою, а людяність». митець вірив у духовне відродження людини і прагнув донести це до свідомості читачів.

доброго дня, шановний яремо!

нещодавно я дізналась про ваші героїчні вчинки і вирішила написати вам листа. я вважаю, що ви дуже нетипова особистість і не просто  рядовий учасник коліївщини. хоч з самого початку ви мені здались трохи закомплексованим і   приниженим, тобто з дитинства затурканим і зацькованим наймитом, та це лише доля зіграла з вами злий жарт  «багатому на лати та на дрібні сльози»..  проте ваша висока гідність, яка в юності таки заявила про себе, змусила вас вступити до табору повсталих. спочатку ви гнались за матеріальним, що як на мене не дуже правильно. але згодом мене вражає ваше духовне відродження, коли по при головне ви ставили мету - здобути щастя. ви - дуже сильний характер, і по при погляди інших, я не вважаю вас месником. ви справді маєте ніжне і любляче серце. я найбільше ціную в вашому характері працьовитість, цілеспрямованість, доброту, чуйність, щирість, мужність, винахідливість, здатність пожертвувати власним життям заради іншого. і я буду намагатися прагнути до вас, як до свого ідеалу.

дякую вам! з повагою, добродійка.