Написать читацький щоденник про повіть "климко" полтора страници!

Війна несе горе всім.  кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? на собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і григір тютюнник. пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. розповідь про дітей війни - основна тема його творчості, зокрема повісті «климко».головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. а зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. і климко, і його друг зульфат - чуйні, чутливі до чужого горя. самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, климко вирішив іти у слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. подорож далека й безпечна, але клим-ко готовий терпіти холод і голод заради зульфата, заради наталії миколаївни і її дитинчати. взає - характерна риса майже всіх героїв оповідання. на перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість іншій: хлопці вчительці, старий безногий швець разом з голодним климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого климка і навіть запрошує залишитися жити у неї. біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.  фінал оповідання - трагічний. климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль».ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.

ответ:

жили чоловік і жінка. вони мали єдиного сина, якого любили і пестили. усі його забаганки виконували, особливо мати.

коли павлусь став юнаком, то був товстим, тільки, руки білі, бо не знали роботи. батько скаржився, що з нього буде.

якось вночі йому захотілось меду. почав вередувати. мати побігла в село, ледве знайшла, прийшла, а він спить. через це захворіла і померла мати, а за нею і батько.

а павлусю байдуже, все лежав і лінувався, а за ним доглядали його наймит і наймичка. і в себе в них ладилось, скрізь порядок був.

якось на зелені свята молодь пішла шукати скарб і хотіли взяти павла з собою, щоб щастя приманити, а той не захотів і сказав, шо як треба, то скарб і у вікно йому впаде, якщо на те воля божа.

ходили парубки так і не знайшли. тут ідуть, а на дорозі дохлий хорт, вони заради жарту кинули його павлусеві у вікно, а з нього висипалися дукати і золото. хотіли забрати, та наймит не дав. згодом щастя прийшло до павлуся, дівчину гарну знайшов, одружилися.

так, що ж таке щастя? усі люди різні, і бувають такі, як павлусь, що нічого не роблять, а гроші мають. та є такі, що не хотіли б бути схожими на павлуся.

Тема  «жар-птиця»:   зображення жар-птиці, яка, перебуваючи у клітці, а потім покинувши її, освітила все довкола у столиці і принесла людям радість і щастя. ідея:   возвеличення краси екзотичного птаха, який робить всіх радісними, веселими; засудження заздрості, зла (ґава). основа думка:   у світі завжди протиставляється добро (жар-птиця) і зло (ґава), відбувається боротьба між цими силами, але всупереч усьому перемагає світле, радісне і щасливе.

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua