Іть будь-ласка! 3 казки у яких будуть описуватися прислів'я на 5-7 речень такі прислів'я як: береженого бог береже, друзі пізнається в біді, яка пшениця, така й паляниця

ответ: Цитатник план поеми Кавказ

1. “За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.” 2. “Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого. Не понесе слави бога, Великого бога.” 3. “Кати знущаються над нами, А правда наша п’яна спить.” 4. “Ми віруєм твоїй силі І духу живому. Встане правда! Встане воля!” 5. “За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.” 6. “А сльоз, а крові!? напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов’їх. А дівочих, Пролитих тайно серед ночі! А матерніх гарячих сльоз! А батькових, старих, кривавих! Не ріки — море розлилось, Огненне море! Слава! Слава!” 7. “Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!” 8. “Ми християни: храми, школи, Усе добро, сам бог у нас!” 9. “… У нас Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі! От бачите, які у нас Сидять на небі!” 10. “Ви любите на братові Шкуру, а не душу!” 11. “За кого ж ти розіп’явся, Христе, сине божий?” 12. “Неутомленнії поклони За кражу, за войну, за кров, — Щоб братню кров пролити потім в дар тобі приносять З пожару вкрадений покров тились! Та ще й хочем Других тити, Сонце правди показати… Сліпим, бачиш, дітям!!” 13. “Всьому навчим! Тільки-дайте Свої сині гори Остатнії… бо вже взяли І поле і море.” 14. “А поки що — мої думи, Моє люте горе Сіятиму. Нехай ростуть Та з вітром говорять. Вітер тихий з України Понесе з росою Мої думи аж до тебе!..”бъяснение:

5.  громадянська лірика/ліричний вірш.

7. «Дух» персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час.

8. Важливо, що поет наголошує не на руїнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі “науки, думки, волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно "поневоленого народу.  Франко вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба

Не ридать, а добувати  

Хоч синам, як не собі

Кращу долю в боротьбі...