Уякому творі і. нечуя-левицького розповідаеться про боротьбу українського народу проти польської шляхти? а) кайдашева сім'я б) хмари в) князь еремія вишневецького г) афонський пройдисвіт

Ядумаю что ответ в)  князь еремія вишневецького

стоит явор над водой, в воду наклонился;

на казака пригодонька - казак приуныл.

не клонись, явороньку, еще ты зелененький;

не печалься, казаку, еще же ты молоденький!

не рад ясень клониться, вода корень моет!

не рад казак сокрушаться, так сердце ноет!

ой приехал из украины казак молоденький, -

орехово сиделечко, еще и конь вороненький.

ой поехал на чужбину и там и погиб,

свою родную украину навеки покинул.

велел себе насыпать высокий курган,

велел себе посадить красную калину: -

будут птички прилетать, калинка есть,

будут мне приносить с украиной вести!

цей вислів став уже крилатим. особливо щодо української пісні, бо українців у світі знають як співучий народ. пісня є людину все життя: від народження й до самої берізки (так каже моя бабуся). мама мені співала колискових пісень, а потім, коли я трохи підріс, вона вчила мане гарно говорити і ми з нею разом співали коротенькі дитячі пісеньки, особливо мені пісенька "котку, котку рябку, викопай нам грядку".

у піснях народ ніби записав усю історію, тому є пісні історичні, є побутові, чумацькі, є обрядові пісні та безліч дитячих пісеньок. а у нас на книжковій полиці стоїть дуже цікава книжка "історія україни в народних піснях", там можна прочитати про все: і про богдана хмельницького, і про лицарів, що боронили землю від ворогів, і про героїчну марусю богуславку, яка визволила бранців із полону.

українці — народ жартівливий, тому в збірниках пісень можна знайти безліч жартівливих пісень. і радість, і смуток, і душевні переживання народ вилив у пісню. тож справді, пісня — душа народу.