Твір з української літератури на тему чи легко бути лицарем

Як часто ми чуємо вислови: "козацька відвага", "козацька мужність", "козацька демократія", "козацькі закони"  хто ж вони, оті козаки? якими вони були? яка їхня роль в історії нашої держави?   горді сини вільних степів, безмежно сміливі, витривалі, вольові, вірні у дружбі і безпощадні до ворогів, зі своїми цікавими, оригінальними звичаями. скажімо, коли обирали (зверніть увагу: обирали! ) старшину, то змушували обраних схилити голову і кидали в них груддям землі, щоб не гонорилися перед рядовим козацтвом. або ритуал поховання: загиблого козака клали посеред степу, і ціле військо козацьке проходило повз нього без шапок, бо в шапці кожен ніс землю та висипав як данину пам'яті полеглому. і виростали у степу високі могили.  славилися ці горді лицарі глибоким патріотизмом і безмежною вірністю вірі християнській. можна було всю шкіру козака порізати на паси, можно було розтяти груди і вирвати серце (згадаймо пісню про морозенка), можна було посадити на палю, як славного гордія чурая, але не можна було зробити козака рабом.  про це співалося в піснях і думах, про це писали письменники. опоетизований і проклятий, шанований і зневажений постає перед нами богдан у сяйві слави перемог і в гіркій смуті поразок, суперечливий, але завжди відданий україні.  славні лицарі окремих повстань і великої визвольної війни за долю україни богун і кривоніс, залізняк і гонта. з дитинства захоплюємося ми гордою незламністю тараса бульби та його сина остапа (микола гоголь "тарас бульба"). схиляємося ми перед мудрістю і героїзмом батька і сина шрамів (пантелеймон куліш "чорна рада"). до того ж часто трапляється саме таке: батько і син. козацьке лицарство як прапор передавалося з покоління в покоління. славить козаків тарас шевченко, присвячує їм роман-епопею "богдан хмельницький" і одноіменну драму михайло старицький.  прекрасні в своїй монументальній величі, вони, ці степові і запорізькі лицарі, не були, звичайно, янголами з крильцями. не знаючи міри ні в чому, вони не цуралися оковитої, вміли пити-гуляти.        як бити, так бити!         як пити, так пити!         (тарас шевченко "")  чесні воїни, вони не нападали першими, але у своєму справедливо му гніві жорстоко мстилися, тоді вже не рахуючись ні з чим. міг козак кинути у кам'яне провалля малу дитину, народжену українкою-не вільницею від татарина (зінаїда тулуб "людолови"). жорстокість? так! але хто його знає, чи можна засуджувати їх за це.  і вірність україні, вірність присязі часом межувала з жорстокістю. тарас бульба вбиває власного сина, якого кохання завело у табір ворогів. гонта власною рукою ріже своїх скатоличених дітей (тарас шевченко ""). і це не черствість (ми бачимо гіркі батьківські сльози) - просто безмежна безкомпромісність.  та як би то не було, козацьке лицарство, закони запорозької січі - це найславетніша сторінка нашої історії. тому ми пишаємося ними. і так би хотілося успадкувати все найкраще від цих наших гордих предків!  

береза помітно вирізняються від усіхдерев у світі. її незрівнянн красанагадує вродливу дівчину. красивабереза за всякої пори року. раньоївесни вона покидає чудові сережки.потім береза закосичується молодоюзеленню. у моєму саді росте берізка її кора біла, вона немовби сяє в темряві. листя нагадують сердечки. знизу вониопушені шовковистими волосинками. гілки, тонкі, довгі, від вітру, наче, переплітаються. восени березовелистячко, що впало на вологу землю, нагадує мідні монети. листя берези першим почигає жовтіти. це зворушливл і трохи сумно.

ответ:

на нашій планеті живе багато людей, в усіх е свої точки зору, але моя ось. тварини е різні, як і лісові так і водяні, як білі так і чорні, взагалі різні. але ми не дивимося на їхню красу, а лише бачимо перед собою свою потребність у тій шубі, м'ясі, твофеї та іншому.

на мою думку, тварин не слід вживати заради розваг або потреби у шубі. наші народи з давніх давен їдять тварин і це для нас завжди було нормальною справою, це лише зараз до нас дійшла ,,мода,, у вилученні продуктів тваринного походження, у кожного е на це своя думка, хтось їсть а хтось ні.

якщо не було би тварин та полювання на них, ми би не мали достатньої кількості білку, калію, магнія, цинка, меді, та заліза. у людей не було би так багато енергії бо у м'ясі її дуже багато, ми були слабкі за імунітетом через нестачу у організмі потрібних елементів. люди не мали би теплого одягу, бо наприклад з овець роблять буде теплий одяг.

так влаштована природа, для того щоб вижити треба когось вбити. так нам дав це бог та ми повинні користуватися усіма шансами для того щоб вижити