Фантазія і уява в житті михайлика і климка

Незнаю трудно мне тож то дали

Напевно, в життi кожноï людини рано чи пiзно настає такий

момент, коли вона вiдкидає всi своï щоденнi турботи й

проблеми, вiдсторонюється вiд буденноï суєти i

замислюється над тим, для чого ж, власне, вона прийшла у свiт. I,

певно, по-справжньому щасливим є той, хто не вагаючись може

вiдповiсти на це запитання. Однак чи це можливо? Хтось мрiє про

матерiальнi блага, хтось прагне визнання, а хтось хоче бути

коханим i живе заради цього почуття, а проте навряд чи хтось зможе чiтко

й без на гань визначити сенс свого життя.

Питання сенсу життя — це одвiчне питання, яким людина

переймається з давнiх-давен. Фiлософи, митцi, представники

найрiзноманiтнiших наук в усi часи вирiшували його по-рiзному. Однi

вважали, що життя -i i,е постiйна боротьба за власне iснування й

добробут (пригадаймо, наприклад, слова Л. Костенко: Життя, мабуть, цо

завжди Колiзей…), iншi стверджували, що людина .живе на Землi для

того, щоб творити, виражати себе в мистецтвi…

Украïнський фiлософ i педагог Г. Сковорода сенс людського життя

вбачав у постiйному пiзнаннi свiту й себе самого, у невтомному прагненнi

здобувати знання й збагачуватися iнтелектуально. У своïй знаменитiй

поезiï Всякому городу нрав i права… вiн наголошує на

тому, що кожен по-своєму визначає життєвi цiнностi та

iдеали, яких прагне, однак найголовнiше, на його думку, для людини

— це мудрiсть, заради якоï вона й мусить жити: А мнi одна

только в свiтi дума, Как би умерти мнi не без ума.

Скiльки iснує людство, стiльки iснує й питання про сенс його

iснування. Воно завжди вiдкрите, бо кожен по-своєму, iндивiдуально

намагається на нього вiдповiсти. Менi ж найбiльше iмпонують слова

О. Гончара, який стверджував, що саме в людяностi людини, в ïï

мужностi, здатностi любити, в силi творчiй, у моральнiй чистотi

полягає найвища духовнiсть, що становить iстинний сенс життя людей

на планетi.

Людина може прожити лише одне життя. На жаль, а може, й на щастя, вона

не зумiє повторити жодного його моменту, пережити його ще раз,

вiдновити… Тому менi здається, що сенс життя полягає в

умiннi жити та почувати себе щасливим. А вмiння жити, на мою думку, це

не лише бажання отримувати задоволення вiд навколишнього свiту, не лише

потреба у професiйнiй чи творчiй саморе-алiзацiï, а й внутрiшня

потреба дарувати добро iншим людям, робити ïх щасливими й завжди

усмiхненими. Я вважаю, що головне для кожного з нас — усвiдомити,

що сенс нашого власного життя — це ще й сенс життя iнших людей,

тому важливо завжди, за будь-яких обставин пам'ятати, що живемо ми не

заради себе, а заради самого життя на нашiй планетi.

Шевченка віддали в солдати на невизначений строк під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати. У його житті наступила смуга тривалої і тяжкої неволі в пустельній окраїні царської Росії.

Коли поета 30 травня 1847 р. передали в інспекторський департамент військового міністерства, там його взяли під арешт як «секретного арештанта», встановивши спеціальний пост вартового (караульного). Водночас черговий міністерства генерал П. Ігнатьев за дорученням військового міністра епергійно заходився готувати матеріали для відправки засланця в Оренбурзький прикордонний корпус. Керуючому військовим міністерством В. Адлербергу він доповідав: «Сделав между тем распоряжение, чтобы арестант Шевченко содержался при департаменте в отдельной арестантской комнате, под строгим присмотром, и считая долгом доложить об этом вашему высокопревосходительству, — я буду иметь честь ожидать, на отправление его, вашего приказания» 1. На цьому документі резолюція: «Ежели нет у Н. Н. Анненкова и Притвица экстренных бумаг, то надобно направить Шевченко одного, незачем держать его под арестом, он уже довольно долго сидит». Після того як з’ясувалося, що в директора канцелярії військового міністерства М. Анненкова і в керуючого департаментом військових поселень П. Притвиця екстрених паперів для відправки в Оренбург не було, вранці 31 травня 1847 р. «рядового» Шевченка під наглядом фельд’єгера Віддера відправили в розпорядження командира Окремого оренбурзького корпусу В. Обручова. У супровідному секретному листі повторено вирок і зроблено наголос на необхідності найсуворішого нагляду за Шевченком. Тут же пропонувалося повідомити, в який конкретно лінійний батальйон його зараховано

Объяснение: