Добери прикметники до іменників серце, сльози, людина

“неймовірні пригоди івана сили” – казка про життя реальної людини. а сам о. гаврош наполягає на тому, що   цей твір — дитяча казка. але, як на мене, розповідь про івана силу – це пригодницька повість про видатну людину. прототипом образу івана сили стала реальна і людина – іван фірцак (сценічне ім’я — кротон), якого на закарпатті знають усі. кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах. на жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але добре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. а те, що іван фірцак належить історії україни, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі. “неймовірні пригоди івана сили”, попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. о. гаврош відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.

іван сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. шукаючи долі в місті, іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за міху голого, вокзального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. загибель тренера вразила івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. чесний, відкритий, благородний, іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.

ответ: кожен з нас має хоча б одного друга чи подругу. я, наприклад, маю багато друзів та подруг. ми з ними разом ходимо гуляти, в кіно, на дискотеку в школі. часто вони приходять до мене у гості. ми разом граємо у різноманітні ігри. також часто моя найкраща подруга приходить до мене додому, щоб разом виконати є завдання. удвох набагато краще його виконувати. зараз поясню чому. коли вона приходить, ми завжди раді бачити одна одну, ми любимо проводити час разом. ми разом миємо руки, обідаємо. потім ми починаємо вчити уроки. спочатку ми робимо письмове завдання, потім усне. моя подруга розуміється на і, тож якщо я чогось не розумію, вона завжди готова це мені пояснити. а мені легше українська та ійська мови. тому я теж можу їй. легше разом вчити і вірші. спочатку вона мені читає, а я намагаюсь запам'ятати, а потім я т. і виходить, що запам'ятовується все вдвічі краще, адже ми запам'ятовуємо і коли читаємо, і коли повторюємо. окрім цього, вдвох набагато веселіше. просто тому, що веселіше щось робити вдвох, ніж самому. якщо трапляються свята, як, наприклад, день народження або день перемоги, я запрошую свою подружку до себе в гості. або вона запрошує мене до себе. останнього разу на свята я разом з її родиною була у них на дачі. окрім мене, було ще два хлопчики та дві дівчинки. тож у дорослих було своє свято, а ми створили собі своє. ми разом грали у жмурки, у фанти. а ще мама наталки (так звуть мою подружку) пішла з нами на ставок купатись. ох уже ми і наплавались та накупались! а ще недалеко від дачі знаходиться невеличкий лісок, де багато різних грибів. там є і рижики, і підберезники, і грузді. і ми ходили їх збирати. а потім наталчина мама зварила їх та посмажила. страва вийшла дуже смачна! і мені здається, саме тому, що ми самі все це зібрали. на наступне свято я хочу запросити наталку до себе у гості, якщо ми кудись поїдемо. не кидаємо ми одна одну і тоді, коли трапляється щось неприємне. у наталки був песик, якого вона дуже любила. вона завжди з ним гуляла, годувала його, купала, розчісувала. вони часто вдвох бавились, а коли я приходила у гості, то і втрьох. коли він помер, моя подружка була дуже засмучена. вона майже всю ніч не спала, а плакала. коли подружка зателефонувала та розповіла про це, то я одразу до неї прийшла, щоб підтримати. коли горе застає тебе, удвох завжди легше його пережити. коли я прийшла, наталка була дуже засмучена. я заспокоювала як могла свою подружку, я зава¬рила їй ароматного гарячого чаю, а ще я принесла із собою печиво, яке вона найбільше любила. ми разом попили чаю, поїли печива, поговорили про її песика, подивились на його фотознімки. а ще я їй сказала, що він уже був старенький, і зараз йому добре там, де він опинився, що він завжди залишиться у нашій пам'яті. а її батьки пообіцяли подарувати їй нову собачку. наталка трохи повеселішала. «моїй подрузі краще,» — подумала я. і на душі мені стало легше, адже я їй. мені було приємно думати про те, що я змогла покращити стан своєї наталки. 

а коли я отримала чотири з за семестр, то наталка погодилась мені з . і ми прийшли до моїх .батьків з табелем вже вдвох. мама з татом подивились на оцінки, що були в ньому. вони були дуже засмучені тією четвіркою, і звісно, були трохи розчаровані своєю дочкою, але коли наталка розповіла, що буде підтягувати мене на канікулах, аби я могла наздогнати клас, вони навіть почали посміхатись. і це не були пусті слова, адже ми дійсно працювали. я не знаю, яку оцінку я отримаю за семестр, але зараз мої оцінки з вже набагато кращі, ніж раніше. 

я вважаю, що ми з наталкою дійсно подруги, бо ми разом не тільки тоді, коли нам добре та хочеться порозважатись, а й у тяжку годину.