Объяснение:
Мова твору "Казка про калинову сопілку"
Мова твору Оксани Забужко співуча, калинова. Вона вмістила багатство всього українського словника, інтонованого дивовижно. Як прекрасно звучить "калинова сопілка", сама авторка цієї повісті. У одному з інтерв'ю письменниця зізналася, що вона не прозаїк, вона лірик:" я писала, як пишуть поети..., коли все кристалізується десь у підсвідомості, а потім уже прориває і несе". І коли читаєш "Калинову сопілку", то здається що перед тобою прекрасна ліро-епічна поема, побудована на фольклорних джерелах, але цілком оригінальний, чародійний, фантастичний твір.
Мова твору милозвучна, багата художніми засобами, що допомагає краще зрозуміти образи, розкрити тему та ідею твору.
Ось наприклад, як одним реченням розкриває письменниця жіночу долю: "от вам і всенький жіноцький вік - не встигаєм оханутися, а вже й дочка на виданні, а ти - вже бабою, дарма, що й тобі ще брови не злиняли, - агов, люди, а де ж моє життя, в яку ополонку провалилося за щоденним поранням - шпортанням, хата -поле - город - кури - гуси - свині - корови, дитячі хвороби, ниючи надвечір крижі, й не згадати коли востаннє на небо дивилася?... Мовчи, бабо, знай мовчи, менше гріха буде."
Або ось опис природи: "осінь стояла тиха, прозора, як сльоза". Чому, як сльоза? Бо й сама природа ніби плаче, ніби віщує біди, що має трапитись того дня у лісі.
Кожне речення у цій повісті, хоча вони, як на мене, таки величенькі, - це вишукана мова, відшліфована думка.
За висловом відомого письменника В.Скуратівського, повість Оксани Забужко "може, це й різко й категорично, але - шедевр. Може, тому, що з'явитися насамкінець його
А сама Оксана Забужко вірить:
Час рушати, смеркає.
Де я, там і буде вітчизна
І вітчизна в мені ще колись упізнає себе.
І ще: "Хай нове покоління поправить мене ще через 15 років".
а можно на русском дать?)))
Год написания:1970
Тема: упоминание поэта о тропинки в родной дом.
Основная мысль: каждый человек всегда будет помнить родительский дом и никогда не забудет тропинку к ней. Жанр “Тропинка” : песня. Художественные средства «Почему, сказать, и сам не знаю...» Метафоры: «живет в сердце», «горизонт землю обніма», «тропинка... ушла, не возвращает, ...стелит». Повторы: «мытая-перемытая», «ревностный... ревностный», «дождями... дождями». Эпитеты: «ревностный боль и ревностный сожалению
Если есть что-то лишнее
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Укого есть книга "сад гетсиманський"? . мне нужно узнать на какой странице находится цитата "людина – найщасливіша з усіх істот. людина – найнещасніша з усіх істот. людина – найпідліша з усіх істот.» она находится в разделе 2 , в конце 5-й части. мне нужно написать к этой цитате. дайте её полное название, год выпуска, или в начале книги или в конце это должно быть указано)!
у меня на 57 странице но у меня маленькими буквами и год издания 1978 хотя книга написанна в 1950 году