Сочинение на укр языке про кормушку

Вчора ми з другом ходили в ліс кататися на лижах. снігу намело замети майже в ріст , тільки лижня нагадувала, що тут є життя. іноді зустрічалися пташки , що сидять на гілках , наїжачившись , схожі на кульки і як нам здалося голодні . ми з другом вирішили розповісти у класі про голодних лісових жителів і зробити годівниці. у класі всі почали придумувати з чого будемо робити годівниці і на завтра домовилися разом з батьками йти в ліс розвішувати годівниці. для синичок ми припасли шматочки сала , і горішки для білок. у ліс прийшов весь клас , у кожного в руках була годівниця , у кого з великої пластикової пляшки , у кого із взуттєвої коробки , а деякі навіть встигли зробити дерев'яні будиночки. розвісили годівниці на гілках , насипали насіння і стали чекати коли ж птахи зрадіють і почнуть злітатимуться до їжі . батьки пояснили нам , що ми так шумимо , що птахи і білки бояться наблизитися до наших годівниць. ми вирішили перевірити завтра наші годівниці. і ось прийшли перевіряти і побачили , що на всіх годівницях сидять пташки і на деяких сліди білок. ми задоволені пішли додому і тепер всі наші знайомі , коли йдуть до лісу несуть для лісових мешканців частування.

Поезія "contra spem spero" , назва якої у перекладі з латин. мови "без надії сподіваюсь" . написана 19-річною лесею укр.саме в цей час життя поставлено перед нею вибір: бути скореною важкою недугою чи перемогти.та поетеса не скорилася, вона вибрала другу позицію долі - стала  на шлях боротьби за перемогу .головною ідеєю вірша є підняття духа та надії на те, що після чорної життєвої смуги буде біла. вона запевнює, що якщо вірити у добро . коли навіть немає віри. світ змінеться на краще. головним героєм є сама авторка - людина, яка хоче жити щасливо і намагається закрити очі на усі нещастя, які звалилися ій на плечі.врш є увагу своєю простотою думки та високо піднятим настроєм. ця поезія  наснажує мільйони читачів. додає їм сили духу й наснаги.

    часто у людини з'являєютьсь сильні перешкоди при досягненні успіху і це є  страх.   ми боїмося бути недооціненими, зазнати поразку, не відтворити власних або сподівань інших, близьких нам людей.     проте саме в такі моменти ми повинні тверезо оцінювати ситуацію і чітко розуміти, що неспробувавши ніколи не можна дізнатися, чи зміг ти досягти успіху в данній ситуації чи ні? існує така приказка: "краще жаліти, про те що зробив, ніж про те, що не спробував" і я з нею повністтю згоден. адже погодьтесь, дуже важко освідомлювати, що в тебе була можливість, а ти нею не скористався. звісно можна знайти собі виправдання, але я вважаю, що людина сама вирішує свою долю.       позбутися свого страху можливо, але тільки тоді, коли ти зрозумієш, що це твоє життя і ти повинен бути щасливим, особливо коли це щастя у твоїх руках.