Будь ласка іть! треба написати коротеньку казку, в основі якої б лежала якась цікава народна приказка чи прислівя. декілька варіантів: 1. оці ще з'їм, та після ще сім, та ще полежу, та ще стільки зможу , подивлюсь на сволок, та ще сорок, а як не полегшає – значить, пороблено. 2. мудрий не все каже, що знає, а дурень не всезнає, що каже3. раз на віку трапилося черв'яку залізти наморкву та й каже: «я вище всіх! »

брехлива сорокажила в лісі сорока-білобока. ніхто  із звірів  її не любив, бо вона багато брехала.             одного разу повзе їжак,а сорока йому каже: -   їжачок ,а де ділися твої голки? - ну тебе сорока одну брехню кажеш! через деякий час проходить зайчик, а сорока йому каже: - що зайчик уші опухли,що до землі опали! зайчик злякався і як найшвидше побіг до лікаря: -добрий день, мудра сова!               -здраствуй зайчику! що сталося? -та ось проходив мимо сороки, а вона каже що в мене уха опухли! -хм. , зайчику менше ти слухай цю сороку слухав брехню вона каже! все з твоїми ушками гаразд!                 -дякую! до побачення!                 -бувай зайчику!   та одного разу сталося лихо. в лісі була пожежа. сорока попереджала всіх, але ніхто не вірив тому що, вона завжди брехала. але коли зайчик   і їжачок пішли по гриби і побачили пожежу: -пожежа, пожежа! - закричали вони.пожежа припинилася. після цього   випадку всі стали вірити сороці-білобоці.брехень багато, а правда одна.-каже нам народне прислів'я і дійсно,скільки б сорока не брехала,а правда одна.

«…коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «ох, земелько, свята земелько — божа ти донечко! як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… приобрітав би тебе без ліку. легко по своїй власній землі ходить. глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «…під боком живе панок смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… ай, кусочок же! двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»; «скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. це не по-божому і не по-хазяйськи»; «я не буду панувати, ні! як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»; «ох, земелько, свята земелько — божа ти донечко! як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… приобрітав би тебе без ліку! »; «їдеш день — чия земля? калитчина! їдеш два — чия земля? калитчина! їдеш три — чия земля? диханіє спирає… «застав його (романа) коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тих рихметиках шукать, як це робиться»; «обіцянка — цяцянка, а дурневі радість»; «…бере і в свого, і в чужого»; «лупи та дай»; «…робітники та собаки надворі повинні буть»; «ой пузирі! глядіть, щоб не полопалися, а замість вас калитку розіпре грошового»; «обікрали… ограбили…пропала земля краще смерть, ніж така потеря! »; «тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю» (калитка — роману); «тільки ти давай за поросят пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женися на пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»; «хоч би молились  (робітники), а то стоїш, чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи».

Світ фантазії в казковому оповіданні ігоря калинця «хлопчик-фігурка, який задоволений собою»ігор калинець — талановитий майстер слова, поет і прозаїк, що пише для дорослих і дітей. світ дитинства для цього митця — невичерпне джерело натхнення. він тонко відчуває дитячу душу, її потяг до мрії, уміння бачити невидиме, таємниче в буденному житті. у творі «хлопчик-фігурка, який задоволений собою» автор показує, як завдяки багатій дитячій уяві ганнусі з'являється на світ хлопчик-фігурка. звичайний трамвайний малюнок на склі, намальований схематично, просто так, заради забавки, оживає. більше того, ця фігурка починає самостійно діяти, втручатися в життя своєї власниці, що вдихнула в нього життя. цей хлопчик цілком задоволений собою, він хоче довести свою значущість, важливість і необхідність. ганнуся забирає його з собою додому в портфелі, і він оселяється в її альбомі для малювання. хлопчик уміє розмовляти, він досить освічений, бо вміє читати й писати, знає історію. понад усе він хоче бути задоволеним собою, бо він-таки існує насправді! і його витівки доводять це дивне казкове існування.