Скласти аквовірш на тему 'родина' або 'сім'я'.

Скіки раз не намагався я  і завжди одна ганьба мама-раз тато-два я, що ось   і вся моя сім'я?

мова творів панаса мирного завжди вражає чіткістю, образністю, багатством народнопоетичних синонімів, приказками, прислів'ями. тому досліджувати мову творів письменника надзвичайно цікаво.

літературознавці підрахували, що у своїх творах митець використав понад п'ятсот прислів'їв та приказок. чому? мабуть, тому, що письменник з юнацьких літ цікавився українським фольклором, знаходив у ньому живу історію мови свого народу, його світогляд, бо прислів'я та приказки кожного народу тісно пов'язані з особливостями його життя, світосприйманням.

роман "хіба ревуть воли, як ясла повні? " має дуже багату й образну мову, яка містить багато прислів'їв та приказок. прислів'я у романі змістовніше розкрити риси характеру героїв, їх поведінку. так, наприклад, коли селяни говорять про аморальний спосіб життя чіпки, автор використовує і прислів'я: "ні вже: не буде добра з такого! горбатого могила справить! " прислів'я підкреслює, що таке неможливо змінити, що ніяким словам вірити не можна, бо людина не відає, що робить.

а прислів'я "щоб його з дужчими не битися, а з сильними не позиватися" ілюструє тезу про соціальну несправедливість і нерівність тогочасного життя.

знайдемо ми у творі навіть синонімічні ряди близьких за змістом прислів'їв та приказок, які іноді і стоять поруч. наприклад, коли мотря характеризує явдоху (матір галі), то думає про галю та її матір: "яка мати, така й дочка: яблуко від яблуні недалеко одкотиться". синонімічні ці прислів'я підкреслюють, що у дітях повторюються характери батьків.

прислів'я-синоніми "не підмажеш — не поїдеш", "суха ложка рот дере" характеризують хабарництво. панас мирний, характеризуючи здирство судових чиновників, вкладає їх в уста пороха.

у мові роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? " багато синонімічних рядів, які тісно пов'язані з основною ідеєю та темою роману. наприклад, про залежність селян від землі використано такі прислів'я: "без землі життя нема", "без землі — нема волі", "риба без води, а чоловік без землі — гине". а складність життя підкреслюють прислів'я: "життя — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши", "життя зжити — не поле перейти".

у романі панаса мирного деякі прислів'я зазнають певних змін. наприклад, прислів'я "що можна мамці, того не можна ляльці" у письменника вжите у такому вигляді: "що можна лялі, того не можна мамі". а характеризуючи мотрю, автор пише: "не судилося мотрі щастя. не зазнала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою; не сподівалась замужньою вдовою". це нагадує нам прислів'я "не було добра змалку, не буде й д'останку". а прислів'я "не несися високо, бо погано низько падать" з уст мотрі звучить так: "не високо лишень несися, сину, а то як прийдеться ".

отже, прислів'я та приказки, вжиті автором у творі, відтворюють народну мову, підкреслюють вікові спостереження народу над тими чи іншими рисами характеру людей, чи їх відношення до навколишнього світу. а мову роману "хіба ревуть воли, як ясла повні? " вони роблять багатою, емоційно насиченою.

у літературному процесі xix (на співставленні творів  «хіба ревуть воли, як ясла повні? »  панаса мирного та«кайдашева сім'я»  і. с. нечуя-левицького) сторіччя художнє повіствування здійснило еволюцію: його описові форми поступово перейшли у психологічне зображення дійсності, що відбилося на створенні глибоких і колоритних образів. такі твори ми вже не просто читаємо, захоплюючись сюжетною колізією, а ніби пропускаємо через себе, проживаємо написане автором. найбільший здобуток, одержаний від цих творів, полягає у тому, що вони збагачують нас своєю мудрістю, життєвим досвідом.  коли ж сприймаєш твір за сюжетно-композиційною основою, то дуже часто характери героїв залишаються поза увагою, виникає відчуття зорового споглядання за подіями: ніби дивишся на картину, не проникаючи у внутрішній світ персонажів. описові твори не можливості відчути духовний світ героїв, автора, психологічну роль пейзажів; вони майже не спонукають до глибоких власних роздумів.

з цього приводу доречно порівняти твори і. с. нечуя-левицького «кайдашева сім'я» та п. мирного «хіба ревуть воли, як ясла повні? » у «кайдашевій сім'ї» йдеться про велику родинно-побутову війну, якій не видно кінця-краю. автор створив колоритні образи українських селян, майже не при цьому до психологічних портретних деталей. ми лише стежимо за контрастною поведінкою героїв кількох пар: карпо — лаврін, мотря — мелашка, свекруха — невістки, лаврін — омелько. весь час ми спостерігаємо за перебігом подій в одній родині, які за своїм гротеском нагадують мотиви фольклорних творів, що є, здебільшого, зразками описової форми.  та вже у «кайдашевій сім'ї», нечуй-левицький подекуди звертає нашу увагу на роздуми над психологічними деталями і мотивація вчинків, і виразний підтекст усихання груші, і виразність рис характерів, і порівняння картин природи із станом душі. але при тому нечуй-левицький залишається все ж таки майстром спостереження, повістевого способу літературного творення.  розповідь панаса мирного тяжіє до аналізу ходу подій, у поєднанні зовнішньої драми і внутрішнього світу героя. у романі «хіба ревуть воли, як ясла повні? » кожний образ — це цілий світ зі своїми таємницями, шуканнями, відкриттями, болями. п. мирний ставить своїм художнім завданням зображення життя як процесу формування особистості та її взаємодії з . письменник намагається відшукати і показати нам причину життєвих колізій у самій людині, у її внутрішньому світі. через це і образ чіпки, і христі, і галі, й багатьох інших персонажів психологічно вмотивовані та зрозумілі нам. ми неначе наближаємося до героя, разом із ним пірнаємо у вир його життя, а тому і сам твір сприймаємо гостріше, ближче до серця.  ідники стверджують, що прогрес людства полягає у використанні та вдосконаленні психологічних технологій. тому можна з великою ймовірністю допустити, що жанр психологічного твору має неосяжну перспективу розвитку.