Яка головна думка "повісті минулих літ"

Україна має велику і славну історію, у якій є як світлі сторінки, так і сумні. віків нашим предкам доводилося боронити землю від багатьох нападників, захищати себе і свої святині.

Найперше слід відмітити, .що ці пісні правдиві,- реалістичні, оскільки в них безпосередньо відображено родинне та суспільне життя і внутрішній світ людей, які жили в .різні історичні епохи. визначальною ознакою змісту пісень є також непримиренне ставлення - до несправедливості, визиску, пригнічення в громадському й родинному побуті. у ліричних піснях народ висловив свої устремління до справедливого суспільного ладу, доброзичливих, щирих, дружніх стосунків між людьми, виразив свою мрію про особисту золю кожного, про життя, достойне чесного трудівника. варіантність тексту пісень зумовлена не тільки прагненням кожного з колективних авторів збагатити зміст її, удосконалити форму, а й бажанням висловити свої власні почуття, переживання, роздуми.

давні легенди

звернемось спочатку до загальнодоступного джерела інформації — книги „літопис руський” (іпатський список).

„коли ж поляни жили осібно і володіли своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм, — то було між них [між — р.н.] три брати: одному ім’я кий, а другому — щек, а третьому — хорив, і сестра їх — либідь. і сидів кий на горі, де нині узвіз боричів, а щек сидів на горі, яка нині зветься щековицею, а хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона хоривицею. зробили вони городок, на честь брата їх найстаршого назвали його києвом.”

ця інформація добре знайома всім ще зі шкільної парти, і, як видається, немає підстав ще щось додатково шукати-вишукувати. такий підхід був би правомірним, якби не одне суттєве „але” — у процитованому вище тексті проглядається зовсім інший зміст. який саме?

якби названі в тексті імена — кий, щек, хорив і либідь — були б власними іменами, то чому ж вони не збереглись і донині, як-от: олег, ольга, ігор, рюрик та інші? на мою думку, тут ідеться про братні або просто роди, а те, що ми, нащадки, сприймаємо як імена людей — насправді назви цих родів або ж назви поселень з попередніх місць проживання цих спільнот.