Характеристика мишки и господаря з твору мишка богдана лепкого)) зарание )

      схарактеризувати мишку та господаря з твору б. лепкого пропоную так:       мишка⇒ добра героїня, яка втілює в собі позитивні риси. в неї викликає неподобство жадібність та постійне прагнення наживи свого господаря. вона співчуває людям, які живуть у нещасті. тобто мишка є великодушною, щирою, щедрою та чуйною. вона прагне справедливості, тому планує помсту скнарі та втілює її в життя.        господар⇒ у розпал жорстокості господар не відчуває жалю до інших людей. війна для нього - це шлях збагачення. у той час, як інші люди від голоду, болю та злиднів, він проходить повз чужого горя. він має гроші та змогу іншим. проте, він  - жадібна людина, яка ні в якому разі не здатна іншій. за це він був покараний мишкою, яка погризла всі його папірці.

Звичайні хлопці п'ятикласники приїхали у звичайнісіньке село до звичайної бабусі. Але їх очікували не зовсім звичайні пригоди...

Объяснение: Від сільського хлопця велосипедиста Василя вони дізналися про страшне чудовисько, яке живе у лісовому озері і лякає мешканців села.

Хлопці знаходять дивні сліди і починають висліджувати страшного звіра. Для цього вони навіть починають вивчати зоологію. Чудовисько отримує ім'я- Митькозавр.

І от, однієї ночі Митьку і Сергійку пощастило (а може й ні...) побачити чудовисько. Хлопці вже уявляють,як буде заздрити їм вчителька з ботаніки, але  Митькозавр починає... кричати голосом Василя!

Нарешті п'ятикласники розуміють,що їх обдурили, як малюків.

Хоча зовсім не жалкують. Тому що таких цікавих і корисних канікул у них не було ніколи...

P.S. если ответ был полезен отметь его лучшим)

шрам (справжнє прізвище чепурний)

по одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий «козарлюга». був він син паволоцького попа, по прізвищу чепурного, учився в київській братській школі, і вже сай вийшов був на попи. як же піднялись козаки з гетцу маном остряницею, то і він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як іллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів ,і урядників над українцями, за наругу католиків і унітів над греко-руською вірою. сидів він зимовником серед дикого степу на низу, взявши собі за жінку бранку туркеню; проповідував він слово правди божої і чабанам запорозьким; побував він на полі й на морі з низцями; видав не раз і не два смерть перед очима да й загартовався у воєнному ділі так, що як піднявсь на ляхів хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу. ніхто краще його не ставав до бою; ніхто не крутив ляхам такого веремі у тих-то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. і в реєстрах-то, коли хочете знати, не чепурним його записано. не раз дзвонив старий шрам шаблею; далі, почуваючись, що вже не служить сила, зложив з себе полковництво, постригсь у попи да й почав служити богові.