Скласти план до казки микита кожум'яка олександра олеся

Убивши князя святослава,печеніги раз у разйдуть ордою на вкраїну,раз у раз грабують нас  і тепер їх шатра сірівкрили луг над трубежем,печеніги знов з’явилисьі погрожують мечем.  наші ждуть. але боїтьсяпеченізький хан іти,йому хочеться без боюперемоги досягти.  є один вояк у йоговтроє дужчий за «хай він б’ється», — хан хитруєі до князя шле посла.  «чи не викличем ми, князю,гніву праведних богів,коли річку почервонимкров’ю наших вояків? !   краще ми розв’яжем сваркуславним герцем двох борців: коли твій борець подужа,я скорюся без боїв».  князь погодивсь, і звелів віннайсильнішого на герць ніхто в державіне зважається піти.  засмутився прийшов якийсь дідусь: «син побореться, мій князю,і поборе, побожусь.  з ним колись ми посварились,пам’ятаю, як тепер,м’яв він шкуру, так, повіриш,спересердя всю роздер».  до князя хлопця: соромливий, мовчазний,невисокого і зросту,хоч доволі кремезний.  «може, хочеш, князю,чи міцна моя рука,роздражніть на пробу жаромнайсильнішого бика».  роздражнили. бик на хлопця,але той схопив за бікі кавалок м’яса упав і кров’ю стік.  «добре! » — князь сказав до хлопця,а військам своїм звелів,щоб озброїлись і ждалищохвилини ворогів.  третій довгий день минаєі ідуть борці на бій,князь і хан собі : «хто поборе — твій чи мій? ! »  печеніг угледів хлопцяі сміється: «от, дурне,подолати, поборотивоно думає »  не злякався кожум’якаі боротися почав.повертав борця і важив,потім, наче кожу, м’яв.  і нарешті, наче бочку,ухопив і кинув вмить.на землі без руху мертвийпеченіг-борець лежить.  і на тім славетнім місці,де страшний борець упав,на тім місці володимир переяслав збудував.

Вжитті кожної людини, мабуть, є змога мати компютер чи інші гаджети. зараз бібліотеки стають пусті. усі діти читають у електроному виді, замість того ,що б взяти в руку книгу, яка друкувалоася з великими стараннями. на мою думку, краще книга, але я не кажу, що гаджети така й погана річ. просто гаджетом потрібно користуватися для шукання інформацій, а книгою для читання. тоді кожній людині буде приємно. друкарю- що люди цінують і читають його роботу, а розробчику гаджета- що його роботою користуються.

Було це в тридцятих роках минулого століття. українське селянство потрапило в ярмо панської неволі, тягло свою долю, як віл. але це не була звичайна покірна робоча худоба, яку їжа та відпочинок могли б зробити щасливою; це був дикий тур, що не забув іще волі, що хвицав ногами й наставляв роги.свіжі традиції волі жили в народі, і селяни рвалися на вільні від панщини бесарабські землі. як струмочки, стікалися втікачі до дунаю. але там їх чекали облави. козакам платили за кожну впійману голову. нестерпною була доля зловленого — його віддавали в солдати, засилали в сибір, катували й відправляли знову на панщину.але селяни все одно втікали туди, де хоч дорогою ціною можна було здобути волю або полягти на вічний спочинок.   і остап прощається із соломією і. соломія журиться, що залишається сама з нелюбим чоловіком, але розуміє: парубкові не можна лишатися — пан дуже на нього лютий. вона перевозить остапа через ставок на човні . він відчуває себе вже вільним, тільки переживає за дідуся, якому через нього може дістатися від пана. саме дідусь розповів йому про січ, козацтво, про боротьбу з панами, підтримував сподівання на волю. панові донесли про бунтівничі думки остапа, і той змушений був тепер тікати.раптом на шляху з’явилася постать подорожнього. коли вона наблизилася, то виявилося, що це соломія, перевдягнута в чоловічий одяг. остап спочатку здивувався, а потім зрадів. уранці, побачивши, як довгі коси жінки вибилися з-під козацької шапки, засміявся. соломія дала йому ніж і рішуче сказала відрізати її довге волосся.   iiв одній із яруг, що спускалася до дунаю, сиділи втікачі, чекаю чи перевозу — всі з іми речами, бо покидали батьківщину назавжди. тут були дорослі й діти, здорові й навіть недужі. до них у дорозі пристав іван, їхній земляк. очікування затяглося. раптом тихо підпливли човни, люди затовпилися, зашуміли. іван котигорошок, ускочивши в човен, кликав остапа із соломією. у ту ж хвилину наскочила сторожа. одні втікачі відпливли, а інші кинулися тікати, і кулі свистіли над їхніми головами.остап і соломія мчали вперед без пам’яті. коли втомилися, згадали про одного мірошника якима, що теж знав спосіб переправитися на волю, й повернули до його млина. мельник упізнав остапа й порадив зв’язати невеликий пліт. після півночі все було готове. пліт був важкий, і його ледве дотягли до річки. навколо — ні душі, во. пліт спустили на воду — і його понесло течією. остап ледве зумів вирватися з потоку, доправитися до берега .замість радості остап відчув обурення й голосно закляв країну, де зазнав скільки кривди. у відповідь пролунав постріл сторожового , й остап, скрикнувши, схопився за груди.        соломія смикнула остапа за руку й поволокла його подалі від річки. вони бігли комишами, поки парубок зовсім знесилів.вона   зрозуміла, що він поранений, зупинилася й перев’язала остапа. той попросив води, але де її візьмеш у такій темряві? та, що хлюпала під ногами, зовсім не годилася для пиття. йшли довго, поки зрозуміли, що заблукали, адже у високих комишах не можна було визначити, куди дме вітер, де сонце. в остапа почалася гарячка. соломія поклала його біля озерця з чистою водою, а сама пішла шукати дороги й . і теж заблукала, але вирішила не здаватися. вона будь-що знайде остапа й урятує його.уранці молодиця прокинулася від диму і від того, що мимо неї пробігають дикі тварини, повзуть гадюки, кричить над головою птаство. вона зрозуміла, що горять плавні, й з усіх сил кинулася слідом за звіриною.коли соломія пішла, остап відчув себе відрізаним од світу. він щохвилини мочив руку у воді й охолоджував собі чоло. йому стало зовсім погано — він почав марити, згадувати дідуся. коли опритомнів, то побачив перед собою великого голодного вовка. звір почав наближатися, й остап хлюпнув на нього водою той відступив. так тривало довго, поки вовкові набридло, він завив, сердитий клацнув зубами й побіг геть.парубок спочатку змирився з тим, що доведеться загинути, а потім у нього прокинулося таке бажання жити, любити, що він сунувся зі свого ложа й поповз із комишів. і раптом почув голос соломії.   iv, v   соломія вибралася з очеретів, за циган, що жили в хатині поблизу, знайшла остапа. стара циганка вилікувала пораненого. соломія тим часом працювала в наймах. цигани займалися крадіжками, тому поліція заарештувала їх, а разом із ними потрапив до в’язниці й остап, у якого було кульове поранення.того дня соломія зустріла на базарі івана  вони пішли забрати остапа, але дізналися про страшне лихо. у поліцейській дільниці із соломією не стали й говорити. тоді молодиця вирішила підкупити драгомана  який служив у поліції. драгоман обіцяв небагато, адже в жінки було мало грошей. єдине сказав, що остапа будуть відвозити на той берег післязавтра вранці.соломія підмовила івана дістати рушниці й визволити остапа під час переправи.   уранці вони взяли чужий човен і попливли. у човні, де сидів остап, було четверо. соломія піснею сповістила, що їде його визволяти. зав’язалася бійка. івана турки застрелили,