Характеристика образу мирослави, максима, тугара вовка.

к же давно я це вчила, але зараз щось ) мирослава - дочка боярина тугара вовка, іі матір померла, коли дівча лише народилося, тому мирославу виховувала проста селянка, що привчила її до праці, а такоє вселила в її серце почуття патріотизму та справедливості. мирослава нічого не підозрбвала про темні справи свого батька, бо звикла поважати, любити людей, відноситись до них з повагою та довіряти їм.дізнавшись що батько її зрадник, героїня відмовилася від нбого,але все ж таки вона хоче повернути батька "на шлях істиний" але це їй не вдається. також вона дуже хвилюється, коли захар беркут розбити ворогів повністю, вбивши при цьому і свого сина, якого мирослава щиро покохала.  вона добра, але дуже хоробра, відважна, єдина з жінок пішла ловити дикого звіра.максим - він в дечому схожий на тугара вовка: усвідомленям своєї сили, сміливі є і відмінне, він вважає що найбільша влада - це громада, що усі - рівні, поклоняється старим традиціям.  тугар вовк - зрадник, дуже зарозумілий, в нього відсутнє почуття патріотизму. він підступний, хитрий і жорстокий.вибач, але більш нічого не пам'ятаю, та сподіваюсь, це

солнечное затмение в «слове о полку игореве»

картине солнечного затмения, его семантическому смыслу посвящен ряд исследований [1–4]. без сомнения, автор «слова…» и современные исследователи этого уникального памятника древней ­ры отводят ему важную роль в объяснении событий, имеющих место в 1185 году на южных рубежах киевской руси. в чем причина столь неу­дачного вояжа князей в половецкие степи?

согласно известным летописным сведениям князь игорь двинулся в поход 23 апреля, в день святого георгия, а затмение состоялось 1 мая — на девятый день похода. это день памяти пророка иеремии. поэтому а. ужанков приводит па­раллели «слова…» и книги пророка иеремии [4]. строки, которые пи­шет пророк иеремия: «так говорит господь: не учитесь путям язычни­ков и не страшитесь знамений небесных, которых язычники страшатся», — имеют непосредственное отношение к игорю.

Алего́рія— спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного.  сатира  — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами.   літо́пис  — історико-літературний твір у русі, пізніше в  україні,  московщині та білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). писалися переважно церковнослов'янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики.