Характеристика василя кравчини? україна в огні

Укіноповісті олександра довженка "україна в огні" танкіст василь кравчина постає перед нами звичайним українським хлопчиною, з якого війна зробила чоловіка. він виглядає набагато старше за свій реальний вік. має зморшки на лобі. він здоровий і сильний. справжній танкіст, готовий захищати вітчизну, рятувати друзів. сам василь родом з під кам'янець-подільського. коли автор описує василя кравчину, він детально зображує його погорілий від пожеж одяг, зморшки, міцні й темні руки тощо.

любий друже, я прочитала твір «кайдашева сім’я», це один із найвідоміших творів української літератури, який змальовує побут селян, їхні традиції після скасування кріпацтва. письменник іван нечуй-левицький розкриває декілька проблем, які є актуальними і в наш час: добра і зла, кохання, сімейних стосунків, взаємин батьків та дітей тощо. твір можна вважати більш-менш реалістичним, бо головних героїв твору змалював з їхніх прототипів: сім’ї мазурів із села семигорів.

у соціально-побутовій повісті письменник послідовно описує події. вони розгортаються динамічно й стрімко, що і є ознакою хроніки. твір складається з дев’яти частин, які насичені діалогами. вони читачеві краще зрозуміти характер героїв. ця соціально-побутова повість є дуже важлим елементом укаїнської літератури, бо саме тут вперше розповідається про життя селян в пореформений період.

головними героями твору є: кайдашиха, кайдаш, їхні сини та невістки. найбільше мене вражає зміна внутрішнього світу героїв, а саме: образу мотрі та мелашки. перша — це дружина карпа. це дівчина із заможної сім’ї, яка є доброю по своїй натурі. вона вражала своєю працьовитістю, але однього дня свекруха почала перекидати на неї всю хатню роботу, що призвело до озлоблення дівчини. її злість стає неймовірно сильною. читач протягом цілого твору може спотергіти за її змінами. мотря починає ненавидіти кайдашиху настільки, що виколює їй око. найгірше те, що власні дії її взагалі не засмучують, а навпаки веселять. мелашка теж спершу представлена, як ніжна та лагідна дівчина. їй дуже важко жити в сім’ї, де панують сварки та образи, але вона піддається впливу й стає злою невісткою, як мотря.

за своєю будовою та використанням ефектів цей твір є складним. іван нечуй-левицький майстерно поєднує комічне з трагічними, що створює ефект сміху, крізь який пробиваються сльози. прикладом цього може слугувати бійка кайдашихи з мотрею за мотивало. не можна не відмітити поєднання автора двох стилів: високого епічного з побутовим. за цього літературного прийому досягається комічний ефект. стає зрозуміло чому видатний український письменник іван франко називає повість «кайдашева сім’я» найкращою оздобою українського письменства.

проблеми твору можна розглядати і в наш час. коли діти підростають і створюють власні сім’ї, вони хочуть жити окремо від батьків. коли з певних причин молодята не мають можливості покинути рідну оселю, то часто виникають сварки та конфлікти. багато людей, читаючи цей твір, в образі головних героїв можуть побачити себе й свою сім’ю. соціально-побутова повість дає зрозуміти, що сварка — це не вирішення проблеми, а навпаки її посилення.

іван-нечуй левицький свого життя написав багато різноманітних творів, але саме «кайдашева сім’я» вивчається за шкільною програмою й неодноразово перекладена іншими мовами. цілком можливо, що саме тема твору змогла зачепити читача й перенести його в пореформену добу. за однієї родини іван нечуй-левицький зміг зобразити ментальність усього народу з його недоліками та проблемами. все, що відбувалося в той час, цілком реально уявити в наш. для того, щоб почав змінюватися наш народ потрібно, щоб змінилися його частинки. отже, якщо мир і злагода буде в кожній родині, то згодом позитивні зміни не оминуть і нашу країну.

Укожного з нас одна єдина батьківщина. по-перше, це те місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми кроками. по-друге, батьківщина – це наша рідна країна. батьківщину змінити не можна, як не можна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. і я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. для мене батьківщиною є моя рідна україна. я дуже люблю свою країну попри те, що, може, для кого десь і краще. я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі. і кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі умови існування, які нічим не гірші від умов у інших країнах. та цим не варто обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх наших співвітчизників. на тлі історії наша країна ще досить молода, тому її майбутнє повністю в руках наших сучасників та наступних поколінь. якою ми зробимо нашу батьківщину, такою вона і буде. я вважаю, що зараз ніхто не має морального права кидати україну напризволяще і тікати кудись за кордон. адже там ми все одно нікому не потрібні, і наше життя буде залежати лише від нас самих. а ось рідній україні зараз дуже потрібні наші сили і наші знання, бо поставити її на ноги зможемо тільки ми. на мій погляд, той, хто їде з країни, зраджує своїх предків і позбавляє своїх нащадків справжньої батьківщини. вони напризволяще залишають могили своїх рідних і, ніби соромлячись свого походження, ніби намагаючись втекти самі від себе. українці – це не тільки велика і могутня нація, це одна величезна гостинна родина. а у будь-якій родині добробут та гарні відносини будуть лише тоді, коли кожен буде відданим своїй справи, справі на благо інших. родина для мене – найсвятіше слово на землі, а мати родини для мене – це україна. я дуже люблю свою рідну країну і все своє життя буду боротися за своє щастя на рідній землі та за щастя своїх співвітчизників. я впевнений – труднощі мене не злякають. я щасливий від того, що народився і живу саме в україні. я люблю рідну землю за її неосяжні, красиві і безмежні простори. вийдеш в поле, і очі не можеш відірвати від справжнього моря зрілого жита, яке стоїть, наче непідступні стіни. увійдеш в це жито, і майже ховаєшся серед його колосків: тільки синє небо стає твоїм дороговказом. така краса милує і заворожує мою душу. у нашій країні найрозумніші у світі люди, багата земля і достатньо невитрачених ресурсів. я один з українців, я громадянин україни. я тут народився, тут пройшло моє дитинство, тут я виховаю своїх дітей і зроблю для своєї країни все, що від мене буде залежати. я впевнений, що українська держава – могутня і миролюбна країна. ми зможемо мужніти і рости разом з нею. я щиро вірю в найкраще. а сьогодні – я учень, і повинен вчитися, щоб у майбутньому принести україні якомога більше користі.