Іть скласти твір-міркування на тему

Ну поперше ти не знатимеш своїх пращурів що вони робили як казали,а по друге ти   можеш зробить таку помилку як і вони непомітивши цього повторити їхню долю. правда може бути не так як в їх,але всеодно як в їх.

Без минулого нема майбутнього. для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. бо через кілька століть новонароджений положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого зла.  історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів.історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. у цьому й полягає мудрість історії. а історія українського народу була від самого початку надто кривавою.  а чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. і доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.     потреба заглянути в глибину століть диктується необхідністю збагнути сенс забутих уроків історії, знайти в них живі і на дихаючі цінності, створені нашими

кожен скаже: я слухаюсь батьків, але не кожен буде відвертий. проте я вважаю, що саме від батьків залежить наше майбутнє. усе починається з батьків, саме вони будують нашого життя. з перших днів вони виховують нас та гартують наш характер. кожного дня вони повчають нас: відрізнити погане від хорошого, вчать не робити шкоди. важливу роль відіграє освіта. її батьки також намагаються нам дати, аби забезпечити нас знаннями та досвідом. хочу зазначити, що значну частину свого життя ми залежимо від рідних. хоча, звісно, хочемо здаватися дорослішими, робимо усе всупереч батьківському слову. оце, я скажу, – повна дурниця. треба поважати їхню думку та робити усе як слід. саме тоді й наші діти будуть ставитись до нас з повагою.

1.головним героєм є івась.головний герой твору івась переживає радість і захоплення. а коли він по­кинув рідний дім, то охопили його і смуток, і страх, і розпач: «був він івась, а то став уже «ванька»… одно слово, за попихача в усіх». не витримав івась чужої хати. втік він додому, де його відігріли. там його нагодували, ніхто не бив. адже недаремно кажуть у народі: «ліпше своя хата, ніж чужі палати».

2.

головним героєм твору є хлопчик із лянської сім’ї івась. його доля дивним чином переплітається із долею малень сосонки, яку вони разом із батьком повезли до міста на торговище. селяни, спродавши деревце у дім до панів, самі стають свідками негідного лол водження із сосонкою. багатій родині жива істота була лише тимчасовою забавкою, іграшкою, котру покинули менш ніж за добу. бундючні паненята, які не ці-і нують нічийого життя, які просто не навчені поважати людську працю, цікавляться лише подарунками, а не лісовою красунею, на якій вони знаходять улюблені соло- доші. дуже прикро чути плач залишеної на подвір’ї сосонки, що поволі вмирає. івасик є деревцю, підбирає його і відвозить додому. тут сосонка відчуває себе потрібною людям. новорічна красуня дарує родині радість.

та невдовзі сам івасик  потрапляє у таку саму халепу, як і сосонка. забраний; до панського дому, він однаково запишається покинутим і приігиженим. пани одразу ж забувають про добро, яке їм зробили інші. єдиним виходом для івасика стає втеча. цей мужній хлопчина крізь сніжну ніч не побоявся іти додому. але знову горе – він заблукав. на щастя, сосонка – його добрий друг – не забуває; добрих справ і підказує дорогу хлопчикові. не потрібні ніякі гроші, не потрібні достатки, коли ти в неволі або принижений. найкраще щастя – це людяне ставлення і повага, нехай навіть до деревця. сосонка та івась одне одному. хотілося б, щоб усі люди були добрі й завжди виручали ближніх.