Аналіз вірша бориса олійника "вибір"

Художні засоби.«метафори»: гойдає маятником життя», «сурмлять журавлі», «люди вііницю нової зорі». антитеза:   «на чорному мармурі ночі зорю записати свою! ».  епітети:   «чистий бій», «теплий легіт», «вічна колиска».  риторичне запитання:   «тихенько: чи жив, чи й не жив? »  риторичний оклик:   «зорю записати свою! »   тема:   розповідь про різноманітний вибір людини у своєму житті.   ідея:   возвеличення прагнення кожної людини мати свій життєвий вибір. основна думка: я б вибрав найвищу почесть: у чистім полі і чеснім бою на чорному мармурі ночі зорю записати свою!   жанр:   громадянська лірика.

«життю — ні кінця, ні начала», — пише борис олійник у своєму вірші. зразу ж зміст і значення того описаного поетом вибору виносяться далеко за межі окремої ситуації, окремого життєвого епізоду. у своєму вірші поет говорить про вибір, а про вибір — світогляду, життєвої позиції, філософії.зрештою, антитеза в цій поезії проста: один передбачливо очіприкрив ще за крок від межі,ввійшовши клітиною ночітихенько: чи жив, чи й не жив? а інший — на кроки не міряв: летів, і гримів, і… згорів,і люди відкрили в сузір’яхзіницю нової зорі. антитеза проста, але вибір не простий. антитеза проста, але вибір дійсно вічний. це одвічне протиборство активного життя, діяльності, прагнення й «я тихенького» існування. імовірно, лукавить людина, яка стверджує, що ніколи не хотілось комфортного, безпечного, стабільного, оцього «тихенького» буття. але люди, які все-таки роблять інший вибір. до таких належить і ліричний герой поезії бориса олійника.хочеться написати, що кожен має жити повно, насичено… ате я цього не пишу. поезія олійника «вибір», на мою думку, не заклик до дії, а заклик до роздумів. бо не кожен в змозі подужати оце насичене життя і існування. кожне « гримів, …згорів» вимагає внутрішньої відповідальності й сили духу, що має не кожен. відтак цей вибір, навіть вибір, залишається відкритим протягом досить часу — аж допоки людина не зрозуміє для себе: чи стане сил, чи стане волі? що ж до власного вибору, ліричний герой поезії бориса олійника висловлюється однозначно, бо він свій вибір вже зробив: я б вибрав найвищу почесть: у чистім і чеснім боюна чорному мармурі ночізорю записати свою! мені подобається, що цей вірш прочитується не як «мій вибір правильний, відноситься до такої життєвої позиції, бо кожен має так жити, а прочитується як подумай! і обери сам для себе». відтак, повторююсь, ця поезія видається мені закликом до пошуку власного вибору. сміливо винісши фразу «мій вибір» у заголовок твору, я тепер навіть розгублений, що я можу сказати про свій вибір? адже мій вибір тільки формується, тільки шукаю, намагаюсь розібратися в собі. і тепер, коли настає час написати свій вибір, нехай це тільки шкільний твір, я зупиняюсь і застигаю над рядками. але ж, думаю я собі, не робити ризикованих поспішних висновків — теж втіха мого вибору. і заспокоююсь. мені так само хотілося б прожити повне життя. але з іншого боку я можу відверто зізнатись, що мені хочеться уникнути зайвого ризику, не хочеться робити імпульсивних вчинків, приймати спонтанні рішення, тим більше — не хочеться, щоб через моє «летів, і гримів, і горів» страждали мої близькі, адже нам так важливо знати, що рідні в безпеці.можливо, і часи змінюються, а можливо, змінюються люди. можливо, і люди, і тім завжди однакові, просто я намагаюсь виправдати свою не повну готовність , а тим більше — «згоріти». але ж «жити спішити треба», писав інший класик, української літератури, із цими рядками я повністю згоден. мабуть, дійсно поспішати жити, але у житті не варто поспішати робити свій вибір, аби він лишився вибором.

Війна несе горе всім.  кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? на собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і григір тютюнник. пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «климко». головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. а зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. і климко, і його друг зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, климко вирішив іти у слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. подорож далека й безпечна, але клим-ко готовий терпіти холод і голод заради зульфата, заради наталії миколаївни і її дитинчати. взає — характерна риса майже всіх героїв оповідання. на перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість іншій: хлопці вчительці, старий безногий швець разом з голодним климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого климка і навіть запрошує залишитися жити у неї. біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.   фінал оповідання — трагічний. климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль». ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.

у творі зло перемагає добро. його несуть позитивні персонажі такі, як софія, сашко, сніжана. головна героїня софійка ввічлива, щира, добра, мужня. усім старається . думає не тільки про себе. саме їй випала роль зняти прокляття з роду кулаківських. 

    сашко відчайдушно кидається в небезпечні пригоди та ризикує життям, щоб подрузі. хоч він не дуже освічений і допускає граматичні помилки на письмі, проте не розгублюється та знаходить вихід у складних ситуаціях. його поради та вчинки є дуже слушними. сашко уособлює добро та справедливість. адже він дружній, мужній та милосердний.

  співчутлива та кмітлива тітка сніжана. її вірність традиціям виводить на чисту воду лицемірного вадима. завдяки зусиллям позитивних героїв родина кулаківських стала щасливою.

  негативними героями є вадим на початку твору, його бабуся та деякі предки, валентин - наречений сніжани. вадим поводився невиховано та зухвало. часто крав, не поважав старших, мав багато шкідливих звичок. поводився демонстративно й не збирався змінюватися на краще. у далекому минулому предок вадима зробив поганий вчинок. задля власної наживи, обманув багатьох людей і забрав їхнє майно. був жорстоким та скупим. також дещо негативним виявився підступний і слабодухий валентин. він вів подвійне життя, обманював оточуючих. не був щедрим, не рідним. не приділяв уваги рідному синові. 

    провина предка – важкий камінь для нащадків. проте в кінці твору вадим змінився на краще. розірване весілля – заслужене покарання для хитрого валентина. твір має гарне закінчення - торжество добра над злом. 

добро: софійка і всі події що відбуваются з нею, сашко, тітка сніжанна, корали знайшли господаря.

зло : вадим, валентин, викрадення коралів, поведінка дорослих персонажів твору.