Твір на тему "щоб сміливо йти в майбутнє , треба знати минуле"

    нині ера інформаційних технологій.час іде шаленими темпами і молодь,на превеликий жаль,  дедалі іше ставиться до минувшини.а чи справді треба знати минули,коли ми йдемо в майбутнє?   на мою думку,минули справді варто пам'ятати заради майбутнього.  кожен,хто прагне успіху у власній діяльності,має знати,вивчати й поважати досвід своїх предків. досвід тисячоліть неповторний,він містить і результати пізнання,і моральні засади людських взаємовідносин,і аналіз помилок та досягнень багатьох поколінь.це міцне підг'рунтя для побудови майбутнього.ось чому в вивченню історї приділяють так багато уваги і діти починають ознайомлення з нею ще з шкільних років.   яскравим підтвердженням цього є постійна потреба у визначні моменти нашого життя звертатись до аналогічних ситуацій у минулому.наприклад,за часів становлення незалежної україни пам'ять про чесноти козацтва не давала людям   покладати руки і живила патріотичний дух!   до того ж,якщо ти нехтуєш минуле,то будь - яка твоя праця не матиме сенсу,і замість того,щоб пишатися,твої ж діти не звертатимуть уваги,на створене тобою протягом життя,на твою працю,твої досягнення.   отже,історична пам'ять відіграє велику роль у житті,саме вона змушує нас замислитись над наявними проблемами і водночас дає ключ до їх вирішення.відповідальність за майбутнє покладена на кожного із нас,а щоб воно було світлим,треба засвоїти уроки минулого!

ответ:

пісня - це душа народу. вона надзвичайно популярна в україні. всі люди співають від народження до смерті. як йдеця в легенді- пісня передалася україні в спадок від бога. в укр. народних піснях живе вся історія нашого буття. наші пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. в них немає жорстокості або агресії, навпаки лише прагнення щястя, любові, добробуту, ну и звичайно гумор не від'ємна частина укр пісень, що добре характеризує риси нашого народу. без рідної пісні як без рідної мови. пісню треба берегти і передавати с покоління в покоління, бо в ній містяться невичерпні багатства душі цілого народу. ось чому пісня душа народу

Хуха-моховинка була лісовою,боровинкою хухою.у старому бору спонвіку жив увесь її рід.вона була наймолодшою серед хух. пухнаста, як мох, тільце врите довгою вовничкою, тільки мордочка, як садова квіточка, та лапки, рожеві зісподу, були голенькі.колір вовнички мінявся від того, біля чого вона з’являлася. моховинку дуже любили в родині, і -не тільки за те, що наймолодша, а й за те, що була добра, лагідна, слухняна і роботяща. моховинка сама зробила собі хатинку між корінням великої сосни: позатуляла всі дірки та щілини сосновими галузками і м’яким зеленим мохом.