Напишіть, будь-ласка, твір-мініатюру опис парку мрії

У  1969  році, проголошеному за  рішенням юнеско роком і.котляревського, з  нагоди 200-річного ювілею поета за  акварельним ескізом т.г. шевченка було відновлено меморіальний комплекс  — садибу і.п. котляревського. затишний меморіальний комплекс у  самому серці стародавньої полтави складається з  батьківської хати поета, повітки, комори та  колодязя-журавля. при вході до  будинку  — погруддя і.п.котляревського роботи народної художниці україни галини кальченко (1971).будинок поета  — типове українське помешкання xviii  — поч. xix століть. будівля містить п’ять невеличких покоїв: робочий кабінет письменника, вітальню, опочивальню, світлицю та  кухню. за  робочим столом завжди привітної садиби творилися «енеїда», п’єси «наталка полтавка», «москаль-чарівник». вздовж кабінету господаря та  вітальні під самою стелею  — автентичний сволок, на  якому кирилицею вирізьблено: «создася дом сей во  имя отца и  святого духа. аминь. року 1705  месяца августа 1».за  сучасників і.п. котляревського максимально точно відновлений інтер’єр будинку, де  зберігаються меморіальні речі, нагороди письменника, рукописні сторінки творів, а  також предмети дворянського побуту поч. xix століття.музейною установою за  домовленістю улаштовуються сюжетно-тематичні екскурсії «в гостях на  івановій горі»: театралізована вистава за  участю івана котляревського, його літературних персонажів з  пригощанням полтавськими галушками.на  території колишнього міського цвинтаря, обабіч кобеляцького чумацького шляху (нині  — вул. фрунзе)  — могила поета 1838  року (парк ім.  і. котляревського). могила поета, його садиба на  соборному майдані занесені до  державного реєстру нерухомих пам’яток україни в  статусі пам’ятки національного значення.

«кайдашева сім’я» — це один із найвідоміших творів української літератури, який змальовує побут селян, їхні традиції після скасування кріпацтва. письменник іван нечуй-левицький розкриває декілька проблем, які є актуальними і в наш час: добра і зла, кохання, сімейних стосунків, взаємин батьків та дітей тощо. твір можна вважати більш-менш реалістичним, бо головних героїв твору змалював з їхніх прототипів: сім’ї мазурів із села семигорів.

у соціально-побутовій повісті письменник послідовно описує події. вони розгортаються динамічно й стрімко, що і є ознакою хроніки. твір складається з дев’яти частин, які насичені діалогами. вони читачеві краще зрозуміти характер героїв. ця соціально-побутова повість є дуже важлим елементом укаїнської літератури, бо саме тут вперше розповідається про життя селян в пореформений період.

головними героями твору є: кайдашиха, кайдаш, їхні сини та невістки. найбільше мене вражає зміна внутрішнього світу героїв, а саме: образу мотрі та мелашки. перша — це дружина карпа. це дівчина із заможної сім’ї, яка є доброю по своїй натурі. вона вражала своєю працьовитістю, але однього дня свекруха почала перекидати на неї всю хатню роботу, що призвело до озлоблення дівчини. її злість стає неймовірно сильною. читач протягом цілого твору може спотергіти за її змінами. мотря починає ненавидіти кайдашиху настільки, що виколює їй око. найгірше те, що власні дії її взагалі не засмучують, а навпаки веселять. мелашка теж спершу представлена, як ніжна та лагідна дівчина. їй дуже важко жити в сім’ї, де панують сварки та образи, але вона піддається впливу й стає злою невісткою, як мотря.

за своєю будовою та використанням ефектів цей твір є складним. іван нечуй-левицький майстерно поєднує комічне з трагічними, що створює ефект сміху, крізь який пробиваються сльози. прикладом цього може слугувати бійка кайдашихи з мотрею за мотивало. не можна не відмітити поєднання автора двох стилів: високого епічного з побутовим. за цього літературного прийому досягається комічний ефект. стає зрозуміло чому видатний український письменник іван франко називає повість «кайдашева сім’я» найкращою оздобою українського письменства.

проблеми твору можна розглядати і в наш час. коли діти підростають і створюють власні сім’ї, вони хочуть жити окремо від батьків. коли з певних причин молодята не мають можливості покинути рідну оселю, то часто виникають сварки та конфлікти. багато людей, читаючи цей твір, в образі головних героїв можуть побачити себе й свою сім’ю. соціально-побутова повість дає зрозуміти, що сварка — це не вирішення проблеми, а навпаки її посилення.

іван-нечуй левицький свого життя написав багато різноманітних творів, але саме «кайдашева сім’я» вивчається за шкільною програмою й неодноразово перекладена іншими мовами. цілком можливо, що саме тема твору змогла зачепити читача й перенести його в пореформену добу. за однієї родини іван нечуй-левицький зміг зобразити ментальність усього народу з його недоліками та проблемами. все, що відбувалося в той час, цілком реально уявити в наш. для того, щоб почав змінюватися наш народ потрібно, щоб змінилися його частинки. отже, якщо мир і злагода буде в кожній родині, то згодом позитивні зміни не оминуть і нашу країну.

нещодавно мені випала нагода особисто познайомитися з «кайдашевою сім'єю» у виконанні полтавського академічного музично-драматичного театру ім. м.в. гоголя. скажу відразу: п'єса мене вразила. усе завдяки майстерній грі акторів, стилізованим костюмам, світловому оформленню та музичному озвученню.

іван нечуй-левицький своєю творчістю розповів про тогочасне життя на прикладі звичайної української родини. головні герої вступають у боротьбу один з одним за землю, батьківську спадщину, худобу та право на окреме, самостійне життя.

із всіх героїв твору найбільше мені мотря, старша невістка і жінка карпа. можливо, через схожість наших характерів, адже вона також галаслива, весела, трохи конфліктна й може за себе постояти. як повна її протилежність, у п'єсі постає мелашка – тиха і слухняна дівчина, менша невістка та дружина лавріна.

«кайдашева сім'я» є неповторною перлиною української класики. цей твір вчить нас цінувати сім'ю, розуміти й підтримувати один одного, вчитися на чужих помилках та поважати старших.