Приказки на тему знання и розум 5 прро розум и 15 аобо 18 приказок про знання а то я ищу и не могу найти

Яка головонька,така й розмовонька. розумного пошли — одне слово скажи, дурня пошли — три скажи та й сам за ним піди.розум за гроші не купиш. золото без розуму — болото. два хитрих мудрого не переважать. хто знання має, той мур зламає. хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду. розумний учить, дурень повчає. сила без голови шаліє, а розум без сили мліє. розумний розсудить, а дурень осудить. пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням. мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже. око бачить далеко, а розум ще дальше. перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом! не бажай синові багатства, а бажай розуму! не краса красить, а розум. не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.наука не пиво: в рот не віллєш! науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить. що написане пером, не вивезеш і волом. по одежі стрічають, по уму проводжають. перед розумом, і сила поступається.навчай інших — і сам навчишся. наука в ліс не веде, а з лісу виводить. людей питай, а свій розум май! за одного грамотного сім неграмотних . голова без розуму, як ліхтарня без свічки.

він був мудрець всім мудрецям на диво,

навчав-бо щастя і навчати вмі

є. плужник

євген чи багато ми знаємо про цього оригінального і неповторного поета?

у мене в руках збірка віршів поета, видана з 3. качуровського в далекому мюнхені.

гортаю сторінки збірки, читаю вірші, поринаю у світ малознайомого поета-українця. а через вірші поета окреслюється в моїх думах його життя.

виходить, що плужник "неголосним" був за життя, він був приречений на посмертне забуття, і тільки сьогодні визнаний поетом широкого гуманістичного болю й суму. його життя було недовге й не багате на зовнішні події, літературна діяльність тривала всього десять років. разом зі своїми друзями він потрапив під нелюдські жорна сталінських репресій, що означали планомірне знищення української інтелігенції, був арештований у 1934 році, а в 1936 ропі помер від сухот у тюремній лікарні на соловках.

П’єса видатного українського драматурга і письменника і. карпенко-карого «мартин боруля» була написана на основі реальних фактів. для сюжету автор використав події, які в певний час відбувалися в його родині. відомо, що батько письменника одного разу вирішив довести, що має дворянське походження, і це стало справою усього його життя. незважаючи на витрачені кошти і зусилля, рід так і не був визнаний дворянським, б в старих і нових документах прізвище батька відрізнялося однією літерою. тим самим був зайнятий і головний герой п’єси. мартин боруля – чиновник земського суду і багатий шляхтич, який має одну єдину у своєму житті заповітну мрію – зробити свою родину дворянською, і який готовий заради того, щоб поставити усе на «дворянську лінію», на будь-які жертви. підштовхнула бажання мартина довести своє дворянство образа пана красовського, який назвав борулю бидлом, а його сина степана – телям. мартин став наполегливо, навіть із завзяттям судитися і викидати гроші на вітер. він настільки сильно захопився цією справою, що навіть не розумів, що повірений трандалєв, який узявся йому , просто-напросто дурить його. а головне у цій боротьбі за дворянство – це те, що й сам мартин навряд чи зміг би пояснити, для чого йому і його родині потрібне те саме дворянство. адже родина борулі жила у достатку і у нього та його рідних було цілком нормальне життя. мартин боруля мав гарну дружину, сина, доньку і вів чимале господарство. зрозуміло, що такий стан життя родини не мав нічого спільного з життям дворян. та мартин хоч і має звичку рано прокидатися, він намагається виглядати паном і через силу вилежується майже до обіду, хоча у цього в нього болять боки. крім того, він ламає родинні традиції і примушує доньку і сина називати жінку «мамінькою», а його самого – «папінькою». своїй дочці марисі мартин не дає працювати, бо вважає, що так вона буде більше схожа на дочку дворянина. чимало коштів мартин боруля витрачає і на дворянський антураж. але наміри виглядати благородним визивають у глядачів та читачів лише сміх. мартин привчає себе до кофе, хоча не знає, що з ним робити і коли подавати до столу, «чи до борщу, чи на ніч? ».