Іть, будь ласка, скласти коротенький твір "життя лісових звірів взимку"

Узимку ліс відпочиває .сплять дерева, скинувши листя до весни. вони дали влітку плоди, а тепер час постояти в спокої. тільки хвійні дерева в лісі нагадують про минуле літо.у лісових норах, дуплах та барлогах зимують звірі, великі та маленькі, ведмеді та їжачки. поховалися комахи. відлетіла на південь більшість лісових птахів. проте зараз активно ганяються за зайцями злі голодні вовки та лисиці. але зайці теж підготувалися до зими. вони маскуються своїми шубками під білий сніг.зимовий ліс потопає в снігових заметах. навколо видно лише чорні стовбури голих дерев та подекуди зелені “лапи” ялинок та сосен. все інше занесене білим. а коли визирає сонечко, сніг та іній у лісі виблискують, неначе розсипи діамантів.спершу видається, що цей білий сніг лишається всю зиму незаплямованим. він не стає брудним, як сніг у місті, де їздять машини та димлять промислові труби. але якщо придивитися, то на білосніжному лісовому килимі можна побачити безліч меленьких стежок. це сліди тварин, які полюють, та тих, які ховаються від полювання. якщо придивитися, то в лісі можна побачити також зимових птахів: снігурів, вівчариків тощо. вони зазвичай ласують мерзлими . навіть холодною зимою життя в лісі не завмирає. ніхто не порушить тиши та спокою зимового лісу. хіба що на вихідних люди спробують прокласти лижню лісовими стежками.

Зимові прикмети:   взимку сухо й холодно - влітку сухо й жарко.  якщо взимку вітер подув з півночі -буде дуже холодно, зі сходу - на мороз.  багато снігу намете - багато хліба прибуде.  сніг на полях - зерно в засіках.  зима по коліна - бути врожаєві.  зимові прислів'я: літо запасає, а зима з'їдає.узимку літа не доженеш.що влітку відкладеш, то взимку, як знайдеш.страшна зима, як дров нема.зима літо з'їдає, хоч перед ним і тікає.зимові загадки: на дворі горою, а в хаті водою. (сніг)восени не в’яне, а взимку не вмирає. (ялинка)біла скатертина всю землю вкрила. (сніг)біла морква зимою росте. (буруля)влітку відпочивають, взимку дітей катають. (санчата)

  климко отямився, ледь-ледь відкрив очі і побачив, що поруч із ним сидять: зульфат, дід гареєв та наталя миколаївна. в очах климка все пливло, і він відчував сильний біль у правій частині грудей. з очей наталі миколаївни покотилися гарячі сльози,  вона обережно погладила  климка по голові. з годом рана на груді хлопця загоїлась, але там залишився шрам. він завжди буде нагадувати кимкові про минуле. ось вже минуло 2 роки. климко, як нічого не було, сидів біля вікна нової хати і згадував минуле. він пригадав усе, що з ним відбулося. а найбільше він згадував свого дядька кирила і тітку марину. климко піднявся зі стільця, дістав дядькову діжурку, сумно поглянув на неї і поклав у шафу. потім хлопець вирішив написати листа тітці марині: ''люба тітонько марино, це я, климко. я сподіваюся, що ви пам`ятаєте мене. зі мною все добре. живу я гарно, у новому дерев`яному будинку разом із зульфатом, його дідусем, моєю вчителькою та її двохрічною донькою. я дуже хочу дізнатися, як живеться вам. сподіваюся, що ми скоро зустрі'' в цей час до кімнати зайшов зульфат і покликав климка до столу, бо вже був час снідати. так закінчилася історія про климка. сподіваюся, що ви візьмете з неї багато уроків.