Цитати з повісті бориса харчука планетник риси характеру планетника. іть будь- ласка!

Цитатна характеристика) "найбільшою мрією стало самому щось посіяти і щоб воно зійшло.хлопчик бы робив це,наслідуючи мама" " село подейкувало,що планетник   знається з водяником, русалками, що  він заодно з лісовиками й лісовками, що його слухається   якби він схотів, то міг би обернутися у вовкулаку."" .  хліборобство   —  його  святе  ремесло" "  його  любов  зростала  до  землі .  її  з  неї  не   витор-гнеш. тримався за чепіги, брався за косу —  його  любов  до  землі   клалася в скиби й покоси.""земля не могла існувати без цого праці,як квітка без бджоли"" кілька разів йому  доводилося  спиняти  хмари ,  викликати  дощ   і навпаки   — тучі розганяти, не кажучи про те, що виправляв людям вивихи,  складав кості, їх лубом, коли хтось ламав руку або ногу, й  худобі.""він умів ткати полотно,то в що б вони з матір'юодягалися"

пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. на мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні. 

  українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.

  багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.  

  у пейзажній пісенній ліриці змальована  чарівна краса рідної природи:   безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він  оживає в пісенних рядках:

під гаєм в'ється річенька,

мов скло вона блистить.

долиною зеленою,

кудись вона біжить.

  основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розпові пісні. 

  в інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:

сопілочка калинова, ясенове денце

не сопілка тото грає, а любкове серце.

  як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. у них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них. 

  молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.

  також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:

вернися, синку, додомоньку,

змию, зчешу головоньку.

    а перейнятися силою пісні багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. пісні стільки можуть розповісти про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. допоки ми їх знаємо чи співаємо -   пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.

читаючи вірш "заповіт", який був написаний великим кобзарем, починаєш розуміти, як поет ставився до своєї батьківщини, як переживав за її сучасне і сподівався на краще майбутнє. саме такий твір міг з'явитися тоді, коли поет відчував себе смертельно хворим. кожна людина, яка проходить шлях через очищення хворобою або навіть смертю, ставить перед собою питання: що залишиться після мене? як будуть згадувати нащадки моє надбання, чи знадобляться мої думки, мрії поколінню прийдешньому? в багатьох своїх творах поет закликав земляків боротися за волю, рідну україну, але саме в цьому вірші слова автора звучать полум'яним гаслом: "поховайте та " нове життя уособлюється з новою вільною сім'єю, з братерськими почуттями і світлим майбутнім українського народу. але спочатку потрібно всім встати на боротьбу за вільне життя пліч-о-пліч: "кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте".

а далі інтонація поета змінюється і стає печальною, тому що він прохає згадувати його в цій вільній сім'ї "незлим тихим словом".

поет з любов'ю описує навіть те місце, де хотів би бути похованим. рідний дніпро був згаданий невипадково, бо скільки дум прийшло до шевченка, коли поряд "реве та стогне дніпр ". сумно і страшно автору за рідну україну, де злидні і бідність співіснують з яскравою красою батьківщини.

але поет зміг перемогти свою хворобу і продовжити творити далі. твір назавжди залишився в серці українського народу, а до того ж став народною піснею. мине ще багато років до того часу, коли здійсняться мрії автора щодо вільної неньки україни. багато письменників і поетів будуть очікувати на цю годину. скільки творчої інтелігенції буде зіслано та розстріляно тільки за те, що писали і проголошували думки про незалежну україну! але цей час настав. зараз україна — вільна й незалежна, здійснилися мрії т. шевченка. а народ вшановує пам'ять кобзаря, згадує його добрим словом, навчає сучасне покоління любити й оберігати все те, що не зміг побачити оновленим наш прославлений поет. будемо вірні пам'яті поета, згадуймо про ті часи, коли він мріяв і заповідав нам бути однією вільною великою родиною.