Текст натему "крилата людина - яка вона? "

Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, поривання, вірність у коханні, довіра, працьовитість, щедрість, поетичність, надія, мрія, тобто усе найкраще, чим ми живемо. життя безкрилої людини, котра не вміє мріяти, сіре й нецікаве. вірш побудований на рефренах, на переліченні та протиставленні, короткому й чіткому вираженні думки.читаючи поезії л. костенко, я задумалась над символічним значенням людських крил. чим дорослішою стає людина, тим і крила її стають більшими. для чого людині потрібні крила? хіба вона літає? так. людина літає не тільки уві сні. крила - це те, що ми називаємо духовністю. чому ж тоді людина має крила, а не може полетіти? мені здається, це залежить у більшій мірі від неї самої, її прагнення, бажання, цілеспрямованості, наполегливості,.старанності. тому кожен повинен прагнути до самоствердження, самопізнання, розвитку найкращих душевних якостей, подолання життєвих труднощів у сучасному житті, а в цьому наші крила. 

(ов)

Нещодавно я прочитала захоплюючу повiсть по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.

Автор любить природу. У творi вiн точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаемо, то переживаємо разом з героями.

Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в

гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.

Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, ïхня чудова та незвичайна дружба.

Над сенсом життя тисячоліттями мислять вчені, філософи, поети. а мені здається, що я розумію сенс життя. звичайно ж, сприймаю я його по-своєму. і не розумом, а почуттям. буває такий стан, коли кожною клітинкою тіла відчуваєш: живеш. кожну хвилину гостро відчуваєш радість життя. ось саме до такого почуття люди прагнуть весь життєвий шлях. і саме в ньому вони все бачать сенс життя, хоча пояснюють його по-іншому. по-різному пояснюють. хтось - служінням батьківщині, хтось - особистою матеріальною вигодою, престижем, успіхом, хтось - користю суспільству, служінням людям. хтось бачить сенс життя в сімейному затишку, теплі та продовженні роду, а хтось – у релігії, у філософських ідеях, в екстримі, азарті, владі над іншими. але насправді все це - лише шляхи, якими людина приходить до омріяного відчуття повноти життя. особисто для мене, як для багатьох інших людей, життя наповнюється сенсом завдяки любові до дорогих мені людей. це найпрекрасніший шлях, як я вважаю. любов та кохання взагалі наповнюють сенсом цей світ, і коли-небудь врятують його. як співав володимир висоцький: «я дихаю, і значить, я кохаю. я кохаю, значить, я живу». я вважаю, що насправді люди живуть все-таки не заради життєвих цілей, а заради самого процесу життя. можливісті відчувати кожну крапельку дощу, що падає на плечі літнім днем. або бачити, як сонячні промені просвічують крізь зелене листя дерев. мати можливість говорити з іншими живими істотами, обмінюватися з ними думками. а різні цілі в житті у людей - це насправді засоби відчувати себе живим, відчувати все більше життя, все більше задоволення від нього. загалом, все більше випробовувати на собі життя у всіх його проявах: радості, переживаннях, щасті, любові, пристрасті, гніву, смутку. сенс життя - це і є його вершина.