Чому петро колодуб. не запернчував ді у їх словах стосовно відступу​

Морально-філософський зміст казки «маленький принц» а. де сент-екзюпері читаючи твори а. де сентекзюпері, гостріше відчуваєш красу світу й силу людського потягу до братерства. письменник і пілот загинув за три тижні до визволення рідної франції (1944) — він не повернувся на базу з бойового завдання, але його книги продовжують нам краще розуміти себе й навколишній світ. філософська казка «маленький принц» була написана екзюпері не задовго до загибелі. мудрість її натяків не завжди можна передати фор мулами й словами. півтони і відтінки алегоричних образів такі ж ніжні, як і витончені малюнки, якими автор ілюстрував свій твір. маленький принц — головний персонаж казки — показаний нам у подорожі, у русі, у пошуку, хоч він і розуміє, що час від часу треба зупи нятися й оглядатися назад і навкруги: якщо йти прямо перед собою, кудиочі дивляться, то далеко не зайдеш. на різних планетах він зустрічається з їх дорослими мешканцями, які за цифрами доходів, честолюбством, жа дібністю забули про своє людське покликання. на землі маленький принц потрапляє в сад із безліччю троянд. у цю важку для малюка хвилину, коли він відчуває зворушення від думки, що троянда обманювала його, кажучи про свою неповторність, з’являється лис. він говорить про бездонність людського серця, вчить істинному ро зумінню любові, яка гине у метушні життя. ніколи поговорити щиро, за зирнути усередину самого себе, замислитися про сенс життя. щоб мати друзів, треба дарувати їм усю душу, віддавати найдорожче — свій час: «твоя троянда така дорога тобі через те, що ти віддавав їй стільки часу». і принц розуміє: його троянда — єдина у світі, тому що він її «приру чив». кожне почуття, у тому числі й кохання, треба заслужити невпин ною душевною працею. «добре бачить тільки серце. найголовнішого очам не видно». треба вміти бути відданим у дружбі і коханні, не можна па сивно ставитися до зла, бо кожен відповідає не тільки за власну долю. вбираючи моральні уроки невеличкого, але такого ємного за своїм змістом твору, можна погодитися з думкою о. прасолова, російського поета: «сентекзюпері написав про маленького принца незадовго до сво го кі мабуть, людські душі (окремі, деякі) завжди свій останній лебединочистий, прощальний ». ця казка — своєрідний заповіт мудрої людини нам, що залишилися на цій неідеальній планеті. та і чи казка це? пригадаємо пустелю, в якій льотчик, що зазнав аварії, зустрічає маленького принца. у будьякій екстремальній ситуації перед людиною, буває, проходить усе її життя. пригадується хороше, але час тіше — те, де і коли ти виявив боягузтво, нечестність, непорядність. людина «раптом» прозріває й усвідомлює щось таке, що недооцінювала або на що не звертала уваги протягом усього життя, і тому з його вуст у ці моменти істини й прозріння виривається мольба: «господи! відведи лихо, і я стану краще, більш благородним і великодушним! » мабуть, в образі маленького принца до оповідача прийшло його без грішне дитинство («але ти невинний і прибув із зірки»,— говорить ав тор, звертаючись до маленького принца), його чиста, незаплямована совість. так маленький герой допоміг льотчику гостріше й уважніше по дивитися на життя, на своє місце в ньому і поновому все це оцінити. оповідач повертається до товаришів зовсім іншою людиною: він зрозумів, як треба дружити, що треба цінувати й чого побоюватися, тобто він став мудрішим і менш легковажним. маленький принц навчив його жити. саме в пустелі, удалині від суєти, яка цілком поглинає нас і наші душі, там, де на самоті пророки і пустельники спізнавали великі істини, льот чик, теж на самоті наблизився до розуміння сенсу життя. але пустеля — це ще й символ самотності людини: «з людьми теж ». чарівна, сумна притча, «загримована під казку» (о. панфілов)! моральні й філософські проблеми розкриваються в ній за афоризмів, які потім нас у нашому житті, правлячи за моральні орієнтири: «себе судити набагато важче, ніж інших. якщо ти зумієш правильно судити себе, ти насправді мудрий», «пихаті люди є до всього, крім похвали», «але очі не бачать. треба шукати серцем». цей твір примушує й нас поіншому подивитися на навколишній світ і людей. кожен із новонароджених уявляється таким же загадковим і таємничим малюком, як той, що явився на планету земля з власної кри хітної планети. ці маленькі принци явилися, щоб пізнати наш світ, ста ти більш розумними, досвідченими, навчитися шукати й бачити серцем. у кожного з них будуть свої турботи, кожен буде відповідати за когось, за щось і усвідомить свій обов’язок глибоко — так, як відчув маленький принц антуана де сентекзюпері свій обов’язок перед єдиною й непов торною трояндою. і нехай їх завжди є перемога над страш ними баобабами!

  українські поети-романтики                            література кінця xviii - початку xix століття характеризувалася бурлескно-травестійним, бароковим та романтичним стилями. хоч як не захоплювалися "енеїдою" і. п. котляревського, однак письменники цього періоду прагнули облагородити мову, піднести її до високої літератури. творчість поетів-романтиків якраз і ставила перед собою таке завдання.              вперше про високі естетичні висоти народної мови заговорив євген гребінка, потім григорій квітка-основ'яненко, л. боровиковський, а. метлинський та інші.              що було властиве українським поетам-романтикам? для стилю поетів-романтиків характерний піднесений виклад сюжету, мелодійність, пестливі мовні форми. так, віктор забіла, відомий своїми романтичними поезіями про нещасливе кохання, писав:                             гуде вітер вельми в полі!               реве, ліс ламає;               плаче козак молоденький,              долю проклинає.                            повтори й народнопісенна лексика зробили цю поезію народною піснею.              поет-романтик м. петренко відомий своєю піснею "дивлюсь я на небо", що й сьогодні є популярною, її знають і співають вже не одне покоління українців.              взагалі вірші поетів-романтиків тяжіли дюо ліро-епічних , у їх тематиці переважала туга за минулою славою рідного краю, любовна лірика, відчувався деякий меланхолізм нарікання на долю:                             чому я не сокіл, чому не літаю,              чому мені, боже, ти крилець не дав?                             левко боровиковський започаткував романтизм як творчий метод в українській літературі. найбільше досягнення поета-романтика - дванадцять , н� писаних на сюжет українських народних переказів, здебільшого це про щиру любов молодих людей, як, наприклад, "маруся".              за минулою звитяжною славою козацтва сповнені суму й туги поезії а. метлинського. поет тривожиться тим, що гинуть прадавні звичаї. вірші "гетьман", "козача смерть", "степ", "смерть бандуриста" - це крик-розпач поета, що закликає шанувати нашу історію, звичаї й обряди.              всесвітньовідомі романси євгена гребінки "очи черные, очи страстные",              "ні, мамо, не можна нелюба любити" - це теж твори українського романтизму, які й нині чарують нас своєю народнопісенною довершеністю.              отже, поети-романтики своєю творчістю сприяли популяризації української мови на народній основі, про її визнання.