Придумать текст на тему , , сила кожного, таїться в силі його душі"

Навіть самий скромний, непримітний чоловік, що не володіє від природи ідеальною красою, але наділений красою душевною, без сумніву, прекрасний. добре, чуйне серце, значні вчинки, корисні справи прикрашають і опромінюють внутрішнім світлом будь-кого. у людині все має бути прекрасним. це означає, що повинна існувати гармонія між тілом і душею, думками і вчинками, прагненнями і способом життя

Гріє сонечко! усміхається небо яснеє,дзвонить пісеньку жайвороночок,затонувши десь в бездні-глубінікришталевого океану…встань,встань, орачу! вже прогули вітри,проскрипів мороз, вже пройшла зима! любо дихає воздух леготом; мов у дівчини, що з сну будиться,в груді радісно б'єсь здороваямолодая кров,так і грудь землі диха-двигаєсьсилов дивною, оживущою.встань, орачу, встань! сій в щасливий час золоте зерно! з трепетом любві мати щираяобійме його,кров'ю теплою накормить його,обережливо виростить його.гей, брати! в кого серце чистеє,руки сильнії, думка чесная, -прокидайтеся! встаньте, слухайте всемогущогопоклику весни! сійте в головах думи вольнії,в серцях жадобу братолюбія,в грудях сміливість до великогобою за добро, щастя й волю всіх! сійте! на пухку, на живу ріллювпадуть сімена думки вашої! 28 марта 1880 (збірка "з вершин і низин")

життя селянина сповнене щоденної праці на землі. земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. у повісті "гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.

селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. не кожний навіть мав чоботи. але вони пишалися тим, що працюють на землі. урочистою подією була весняна оранка. а день, коли михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.

від землі залежало, чи добрий буде врожай. тому і ставлення до неї було особливе. мати михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними , а слово "насіння" взагалі вважала святим. і цю любов до природи мати передавала михайлику. мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід дем'ян своєму онуку.

мені дуже ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.