Добро і зло, любов і зрада в повітсі тіні забутих предків твір

  з самого початку своєї творчості м. м.коцюбинський  вияв­ляв незмінний інтерес і любов до фольклору. "тіні забутих пред­ків" - яскравий зразок плодотворного використання класиком ук­раїнської літературиусної народної творчості.  коцюбинський  зумів відтворити своєрідність народного світогляду, показати образне, глибоко поетичне мислення гуцулів.центральний герой повісті "тіні забутих предків", іван, - людина надзвичайно багата і чиста душею. народився у бідній се­лянській сім'ї, "був дев'ятнадцятою дитиною у гуцульській родині палійчука. двадцятою і останньою була анничка". але з двадцяти вижило лише п'ятеро, бо такі страшні буди умови  життя. з ранньо­го дитинства хлопчик знаходиться в і неповторної природи рідного краю. уся природа здасться іванкові, наче давньому язич­никові, сповненою живої і таємничої сили.з дитячих літ іван батькам добувати кусок хліба. і коли у сутичці з ворожим родом загинув батько івана, в родині настали важкі часи. загніздилось безладдя, спливали єдине, що живило душу і серце, - це кохання до марічки. і хоч їхні родини ворогувати, іванко і марічка покохали одне одного за доброту, щирість, розуміння прекрасного, за душевну красу, і ому нелегко було іванові розлучатись з марсі кою і іти в найми. а коди іван повернувся з полонини, то вже не застав марічки живою: її забрала повінь. він дуже важко переживав смерть коханої. та треба було вести господарство, і врешті-решт він одружився. палагна не стала другою любов'ю. щастя не було, і палагна зрадила івана. сум за марічкою переміг біль зради, іван загинув.для розкриття щирого кохання івана з марічкою коцюбинсь­кий використав коломийки - один з найпоширеніших усних пое­тичних жанрів гуцульщини. іван і марічка не лише люблять по­співати, вони самі творять пісні. у час зустрічей з марічкою з іванової мережаної дудки "з гори на гору, з поточка на поточок пурхала коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають "ой прибігла з полонинибілая овечка –люблю тебе, файна любко,та й твої роль письменник відвів у своїй повісті народній де­монології. реальні картини в творі часто переплітаються з народ­ною фантастикою.у " і тінях забутих предків" гуцули все своє життя борсаються в сітях, закинутих "вищими силами", земними і неземними богами.іван марив марічкою, і нявка лише прискорила його смерть, та ще й дала краплю радості за прийняті зло перемагає, але своєю смертю іван тільки утверджує думку про невмирущість справж­нього кохання.заключна сцена відіграє в повісті велику ідейно-художню функцію. нею в дусі народної творчості оптимістично закінчуєть­ся сумна розповідь про головного героя хвору, утверджується тріумф життя над смертю.михайло  коцюбинський  створив геніальну повість, яка вчить людей найскладнішій науці - життю за законами краси, вірності, духовності. і це його вчення не застаріє ніколи, бо проблеми, пору­шенні письменником, вічні.

у одному селі жив хлопчик він ні чого не робив ні кого не слухався.він кожен день бачив яскраві усмішки дітей які батькам, він теж так хотів жити,але не знав що потрібно робити? оскільки він був ледащим він даже не знав що таке значить діло.ійому розповіли таку приказку: зробив діло гуляй сміло! він собі думає як це? одна бабуся розповіла йому що треба робити.він не по ленився все зробив.коли мама прийшла з роботі вона побачила таку чисту хату.що поцілувала хлопчика.і сказала нічого собі,і тобі,я дуже !

 

 

если можешь,поставь лучшее решение! а?

 

зимой мы   папой каждый субботний день выбираемся в лес покататься на лыжах. сегодня погода особенно располагает: солнце и мороз, что может быть лучше для прогулки? удивительно сколько рябины на деревьях. её красные гроздья горят на солнце, вот и снегирь схватил клювом ягодку и улетел. вот еще один сидит на ветке. зимой рябина для птиц самая полезная ягода. вдруг папа окликнул меня, и показал на пробегающего зайца. я никогда не видел зайцев зимой в природе, и сейчас бы не заметил, у него такая белоснежная шубка и его не видно на снегу. я зайцу и снегирям и мы с папой продолжили свой путь.