М.куліш "мина мазайло" характеристика героїв

Мокій : "юнак з чорним висипом, під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима.", "він кругом український", "він у дядька тараса вдався".мина : " двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті - ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: мазайло! жодна гімназистка не хотіла гу л яти - мазайло! за репетитора не брали - мазайло! на службу не приймали - мазайло! од кохання відмовлялися - мазайло! "дядько тарас : "там такий, що в нього кури по-українському говорять. "тьотя мотя : вважає себе "руською", а укаїнську мову "австріяцькою вигадкою". "краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной".лина мазайло : "мене обдурив: я покохала не мазайла, а мазалова," уля : "у тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст."

Багато людей хочуть бути багатими, здоровими, сильними та успішними. Але мало хто всерйоз замислюється про те, чому будь-яке з цих благ стає досяжним. Ніхто не бажає розуміти, що найголовніше для досягнення будь-якої мети – це не сама мета, а процес по досягненню і його властивості. Основною властивістю будь-якого процесу з досягнення успіху є наявність волі. Людина, яка має волю, як правило, може досягти всього, чого вона хоче – будь то багатство, щастя чи успіх в якому завгодно вигляді людської діяльності.

Щоб переконатися в тому, що воля є найбільш цінним подарунком долі, потрібно дещо зрозуміти – це включає як теоретичні знання, так і практичні приклади. Зокрема, воля дозволяє людині вижити. Наприклад, буває так, що у людини серйозні проблеми, взагалі нічого не виходить, валиться з рук і не виходить. Деякі опустять власні руки, відмовляться боротися і виправляти ситуацію. Вони вирішують, що їх доля – це за течією, погоджуватися з усіма обставинами і не вживати ніяких дій. Інші ж, незважаючи на наявність життєвих проблем, стануть навпроти вести по-іншому. Завдяки тому, що у них є воля, вони не будуть впадати у відчай, візьмуть себе в руки і почнуть жити всім на заздрість. Зрештою, люди, яких доля обдарувала волею, зможуть домогтися всього того, чого вони так хочуть.

Щоб бути по-справжньому успішним і щасливим, людина повинна тренувати власну волю, працювати над собою, рости і йти вперед. Але що необхідно робити для того, щоб доля побачила, що людина дійсно старається, і обдарувала її фантастичною волею? Насамперед, ніколи не здаватися. Кожна людина ставить собі цілі, просто деякі з часом відмовляються від них через несприятливі життєві обставини, а інші навпаки не відмовляються всупереч усьому. Приміром, якщо у тебе не виходить добре вчитися, а ти цього дуже хочеш, потрібно просто примушувати себе витрачати більше часу на навчання, займатися самоосвітою, читати книги і робити інші справи по навчанню. Іноді це доведеться робити всупереч власним бажанням, але це буде необхідно. І якщо така робота буде вестися молодою людиною,  вона або пізно побачить, що у неї починає з’являтися сталева воля, так що тепер вона може не просто мріяти і ставити перед собою завдання, які ніколи не будуть виконані, а й домагатися своїх цілей, незважаючи ні на що. Це і буде доводити, що людина починає ставати вольовою. Все це сильно до й в майбутньому.

У житті кожної людини дуже важлива воля, але рідко доля дарує її людині просто так. Набагато частіше вольовими стають ті, хто роблять крок назустріч долі, і показують, що саме вони найкращі, саме їм призначено домогтися найбільших успіхів у житті. І тільки тоді доля обдаровує людину і дає їй те, чого вона варта – силу волі.

Объяснение:

Давно,

іще в шістсот якомусь році,

ну, цебто більш як три віки тому,

коли носили шпаги ще при боці

і розважали стратами юрму,

коли відьом палили при народі,

коли наук не знали ще ладом, —

кажу, давно, кажу, у Вишгороді

підсудна Анна стала пред судом.

Було тій Анні, може, десять рочків,

Її привів розлючений сусід.

Багряне листя, кілька тих листочків,

останнє листя із кленових віт

було на стіл покладене, як доказ,

і шаруділо тихо на сукні.

Осіннє сонце, яблуко-недоквас,

стояло в голих кленах у вікні.

І той сусід сказав тоді у тиші:

— Панове судді! Я її привів.

Вона робила... кольорові миші

з оцих ось жовтих і сухих листків.

Ото складе листочок до листочка,

два рази хукне — так і побіжать.

У мене діти, в мене син і дочки,

у них цяцьки так жужмом і лежать.

Вони були нормальні і здорові,

а ця чаклунка збила їх з пуття.

Вночі їм сняться миші кольорові.

Од тих мишей немає нам життя!

Тоді суддя в судейській чорній мантії

сказав:

— Життя — це справа без гарантії.

Чаклунок ми караєм по закону.

Перехрестіться, пане, на ікону.

Скажіть суду: вона із димаря

вночі літала чи згасила зірку?

Чи вам ті миші згризли сухаря,

а чи прогризли у підлозі нірку?

Сусід сказав, що миші ті якраз

такої шкоди не чинили зроду,

що в господарстві наче все гаразд,

а йдеться швидше про моральну шкоду.

Суддя спитав: — Вони на вас гарчать?

— Та, — каже, — ні. Але вони яскраві. —

Два рази хукнув писар на печать.

Сиділа тихо дівчинка на лаві.

Був сірий день. І сірий був сусід.

І сірий стіл. І сірі були двері.

І раптом нявкнув кольоровий кіт.

Залив чорнилом вирок на папері.