7. чи одружилися ромео та джульєтта? а: ні, не встигли б: вони й не збиралися в: так, але таємно г: збиралися, але передчасна смерть нареченої стала на заваді

ответ будет а нi,не встригли

так, у другій дії на наступний день після їх розмови чернець лоренцо здійснив над ними обряд, але таємно. тому відповідь в)

Війна для кожної людини – це щось бурхливе, стрімке, холодне і жорстоке. великі сумніви щодо майбутнього, щодо завтрашнього дня і навіть щодо життя. це незгоди, турботи, ридання і плач. мир і війна. світло і темрява. після тривалого часу, проведеного у світлі, у темряві, що з’явилася несподівано, наші очі не здатні бачити нічого, крім мороку. та чи можливо повірити у реальність жаху після багатьох років мирного життя, у реальність страшних подій, які сталися і які ще відбудуться? скалічено мільйони людських доль, життя народу зруйновано так, що, здається, його вже ніколи не повернути і не відбудувати. війна для кожної людини – це щось бурхливе, стрімке, холодне і жорстоке. великі сумніви щодо майбутнього, щодо завтрашнього дня і навіть щодо життя. це незгоди, турботи, ридання і плач. мир і війна. світло і темрява. після тривалого часу, проведеного у світлі, у темряві, що з’явилася несподівано, наші очі не здатні бачити нічого, крім мороку. та чи можливо повірити у реальність жаху після багатьох років мирного життя, у реальність страшних подій, які сталися і які ще відбудуться? скалічено мільйони людських доль, життя народу зруйновано так, що, здається, його вже ніколи не повернути і не відбудувати.хлопчик втратив батьків, але був не самотнім. про нього піклувався дядько, піклувалися сусіди і шкільні друзі. климко дядькові і сусі, був вірним другом для своїх товаришів. за натурою хлопчик був спокійним, він більше слухав, ніж говорив, до нього тягнулися інші діти. климко мріяв мати такого ж картуза з кокардою у вигляді молоточків і впиватися разом з дядьком у ніч на стрімкому потязі. він нетерпляче чекав, коли той увечері повернеться додому. і нехай це було крихке і не таке багате щастя, але ж це було щастя, та хвиля війни здавила, зім’яла, збила і його.климко, життя якого до війни не виходило за межі рідної станції, спершу починає помічати зміни тільки в тому, що його оточувало. це і стурбовані, похмурі обличчя, і нестерпна, дзвінка тиша. вагони потягів завантажені не тракторами та машинами, а військовою технікою. страшно і незвично, здається, що змінився навіть настрій природи. вона схлипує пронизливим холодним вітром і плаче осінніми дощами. сліпі, темні події чергуються зі спалахами надзвичайних подій – знищень, боїв, аварій. і як один із чорних кадрів на білому тлі – аварія паровоза, на якому був його дядько і загибель останньої у світі рідної для климка людини. а потім – і знищення загарбниками житла.усього цього було вже достатньо для того, щоб навіть доросла людина, позбавлена рідного місця, любові, підтримки, безповоротно зламалася. а дитина – чи достатньо їй буде сил, що витримати усі випробування війни? виявляється, що климко сильніший за війну. хлопчик, який вже не від чого не залежав, виявляє винахідливість, самостійність, а що головне – наполегливість. він прагне вижити і сміливо крокує по страшних шляхах свого розірваного війною дитинства. климко знаходить улюблену вчительку з малою дитиною і своїх шкільних друзів. її учні захищають жінку, нехай і на дитячий лад. війна – це екстремальна ситуація, і тому вона зриває маски. одразу ж видно, хто не має совісті і намагається нажитися на горі людей, інших нещастя єднають і бути їм більш витривалішими. хлопчакам майже вдається відтворити затишок рідної оселі для маленької дівчинки оленьки, дочки вчительки.

Цитатна характеристика павла: • відокремленість від оточуючих: «якого не прийнято, то й той сидить тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою»; • доброта: « великим павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його, тому боявся, що пустуни зобидять » (дід антип про хлопця)• рухливість: «ішов перехильцем, як качка, коливаючи своїм химерним горбом, і якось кумедно махав руками, вивертаючи долоні»; • вміння спілкуватися з дітьми: « його поважну, навчаючу мову, коли він що розповідав їм або роз’яснюючи, як треба гратись, або розказуючи якусь цікаву побрехеньку чи довгу заплутану казочку»; • «пам’ять у павла прегарна, й він завжди пригадує свої сни до найменших »• самотність: «через його страшний горб товариші цурались його, й він звик бути здебільшого самотнім, на самоті з своїми думками, жив ними, тішився, розважався ними»; • лагідність, доброта: « світ нениних казок зробив і ті думки його лагідними, а серце чулим до всяких пригод, що траплялися створінням малим та беззахисним»; • любов до природи: « звірят, любив пташок, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам»; • доля хлопця (дід): «з їхньою долею далеко не заїдеш. живе ненька, живе дід, той доля жива, а » ,«ех, дала серце, та не дала а нема вроди, нема й щастя. і завіщо покарав господь? »