Не той батько, що зродив, а той що до ума довів

Не той батько що народив,а який доглянув

Важко заперечити важливе значення освіти й науки в розвитку суспільства. усе, що оточує нас — речі, техніка, предмети повсякденного вжитку, — є результатом наукових винаходів, сумлінної праці й натхнення багатьох людей. ми також можемо стати ученими, фахівцями завдяки здобутій освіті. тож зрозумілою є необхідність знань і для подальшого прогресу людства.  немає жодної сторони людського життя, яка б не базувалася на раніше набутих, а тепер старанно збережених знаннях. науково-технічний прогрес, розвиток різних галузей промисловості, виробництво різних товарі однак не можна вважати, що наукові відкриття та знання мають вплив лише на матеріальну сторону нашого існування. так, культурне життя було б також неможливим без знань та наукового поступу. ми не знали б, що таке якісна художня фотографія, якби не був винайдений фотоапарат, не дивилися б прекрасних кінострічок, якби колись не з'явилась перша кінокамера. та й сучасні діячі мистецтва не мали б чого вдосконалювати та поглиблювати, якби не знання, закладені їхніми попередниками у певного виду мистецтва. ні, таке уявити неможливо, а це ж тільки поверховий огляд того, на що б перетворилося наше існування без розвитку культури.  наукові відкриття та винаходи роблять людину ерудованою, розширюють її світогляд, змушують по-новому подивитися не тільки на певну проблему, а й узагалі на світ. у зв'язку із цим доречно згадати п'єсу бертольда брехта "життя галілея", де головний герой досліджує і пояснює причини й особливості руху планет. це дуже цінне для науки відкриття, однак влада засуджує галілея на смерть. чому? темні неосвічені італійці починають цікавитися цією "небезпечною" теорією, бунтувати проти насаджуваних церквою забобонів. робимо висновок: знання — не "мертвий вантаж" для пам'яті, вони здатні змінити наше уявлення про світ. 

А. Я. Чайковського «За сестрою», мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п’ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певнр, він на: магався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.Андрій Чайковський не ідеалізує Павлуся. Хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого Павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м’якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеимана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.Гадаю, образ Павлуся надовго запам’ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов’ю до рідної землі та її історії.  

Объяснение: