Цікаві питання про дитинство тараса шевченка

Цікаві факти про тараса шевченка дата народження —  ср  09 березня  1814 р.знак зодіаку —  рибидата смерті —  нд  10 березня  1861 р.на момент смерті було —  47 р. тарас шевченко  народився в сім’ї кріпосного селянина 9 березня 1814 року (в сімї було 5 дітей). дитинство шевченка пройшло в його рідному селі моринці київської губернії. тарас дуже рано осиротів і сповна відчув на собі всю гіркоту кріпосного життя. освіту шевченко отримав у сільського дяка. у  1828  році він почав служити у поміщика енгельгардта. в цей час юнак почав проявляти непогані здібності до малювання, тому пан зробив з нього свого особистого живописця і навіть відправив тараса на навчання до художника в. ширяєва. у  1836  році відбулося знайомство тараса шевченка з такими видатними людьми того часу, як  брюллов, григорович, жуковський. вони задалися метою звільнити юного художника від кріпацтва. у  1838  році брюллов написав портрет жуковського і продав його за 2500 рублів. за ці гроші і був викуплений шевченко. здобувши свободу, тарас григорович вступив до академії мистецтв. у  1840  році вийшов його перший збірник віршів «кобзар». у  1846  році тарас шевченко став членом таємного політичного товариства, за що в 1847 році був засланий в орську фортецю. його амністували після смерті миколи i. 10 березня 1861 року  шевченко помер. вклад тараса шевченка в розвиток української літератури і мови вважається одним з найбільш цінних за всю історію україни. українському поетові тарасу шевченко встановлено близько  1200 пам’ятниківпо всьому світу. більшість із них знаходиться на західній україні.

Нашому народові завжди були притаманні чуйність, доброта, милосердя. Вважалося цілком закономірним і природним до нещасному, знедоленому, дати притулок бездомному, поділитися з голодним шматком хліба, захистити скривдженого, немічного або старого. У житті людей необхідні чуйність, доброта, і не тільки для тих, хто її потребує, а і для тих, хто нею ділиться. До людині може навіть добре слово.

Але не всі люди прагнуть до одне одному в горі, є й такі, хто намагається нажитися на чужому нещасті. Зустрілися такі й Климку - це Бородань, який намагається купити плаття вчительки за безцінь, Бочончиха, яка не поділиться і навіть сухарем, а також ворожка та поліцаї. Та все одно добрих людей на світі більше.

Климко подолав шлях аж до Слов’янська, голодний та босий. А там він на ринку врятував дівчину під час облоги, назвавшись її братом. Хлопчик не зміг би вчинити по-іншому, бо він був милосердним і думав більше про інших ніж про себе. Навіть коли Климко був у тітки Марини, яка його лікувала в гарячці і потім хотіла залишити у себе, сміливий та самовідданий хлопчик не погодився, бо відчував відповідальність за життя близьких йому людей.

Объяснение:

Якщо не правельна Вибач мене

Я просто не знаю українську

Народився Василь Іванович у селі Адріянопіль на Луганщині у селянській родині. Закінчивши українську семирічку, пішов продовжувати середню освіту в російськомовну школу. Про свій початок дорослого життя поет так розповідав кореспонденту журналу «Україна»: «1964-го я вступив до Київського університету імені Т. Г. Шевченка й рік навчався на філологічному факультеті. Потім склалося так, що в театральному інституті Володимир Денисенко набрав режисерську групу й у ній не виявилося жодного, який би знав українську мову, був причетний до нашої культури. Отоді Сергій Параджанов і порадив йому запросити навчатися мене. Я згодився. Однак в університеті не розрахувався, до інституту не перевівся. Після співбесіди походив з місяць на навчання й побачив, що там немає науки, що то ремісниче училище, яке готує ремісників. Поверхово і швидко. Університет я покинув, бо не відбував трудової практики в колгоспі, а то було страшніше за академнеуспішність — відраховували одразу ж. Подав заяву за власним бажанням та й розрахувався, а з 1966 року поновився в Донецькому університеті — на другому курсі…