Закінчення до твору"сім'я дикої качки" власний варіант.

Коли юрко повернувся додому, то його почали мучити докори і він вирішив написати листа тосі з вибачення. для нього це було дуже складно, але все ж таки гарні наміри перемогли у ньому і лист було відправлено. у листі він запитував тосю про те як там дика качечка зі своїми каченятами і просив у дівчинки дуже щире вибачення за свої вчинки. тося немогла не відповісти на цей лист. так вони листувалися весьнавчальний рік. а влітку юрко приїхав знову до села і вони разом з тосею кожного дня ходили годувати качку з уже здоровими каченятами.

Объяснение:

Людина приходить у цей світ задля щастя і добра. А тому кожен із нас повинен творити лише благородні діла, щоб не завдати болю чи шкоди іншим. А тих, хто робить злі та жорстокі вчинки, засуджують. Дуже часто у житті свою про-

вину потрібно спокутувати, тому необхідно задуматися над цим кожному.Гне завдаваймо шкоди іншим ,бо самі можемо опинитися у цьому становищі.

"Твори добро », - каже давня мудрість. Це досить робити з іншою людиною так, як ти хотів би, щоб чинили з тобою. Ти хочеш, щоб тобі робили добре, роби іншим добро.Хочеш щоб тобі говорили правду, не бреши іншим.Хочеш щоб любили, люби всім серцем.

“Добрий день, Митько! Пише тобі зовсім незнайома дівчинка, яка прочитала повість Я. Стельмаха “Митькозавр із Юрківки або Химера лісового озера”. Мені дуже сподобалися ваші пригоди і те, як ти із своїм другом поводився у різних ситуаціях. Я побачила, що ти з Сергієм справжні товариші і романтики. Ти був настільки доброзичливий та довірливий, що повірив розповіді місцевого старшокласника Василя про чудовисько з лісового озера. Саме біля цього озера тебе з Сергієм оселила

бабуся. Ти молодець, що не злякався цієї розповіді і вирішив будь-якою ціною зловити його або хоча б побачити химеру. Ти виявив неабияку кмітливість у виготовленні пасток для химери. І ти, і Сергій проявили незвичайну наполегливість під час нічних чергувань у очікуванні чудовиська біля озера. А коли тобі було страшно, ти не соромився у цьому зізнатися, чим ще раз підтверджував свою сміливість: “І я боявся. Аж тремтів”. “Лізти хотів, але боявся – страх один”.

Ти цілий місяць відчував себе дослідником, шукачем і слідопитом. Вдень, коли не треба було чергувати біля лісового озера, ти разом із Сергієм бігав у сільську бібліотеку для того, щоб якомога більше дізнатися про доісторичних істот, які могли жити у воді. Бабуся не могла вами нахвалитися: “Тихі, сумирні, слухняні, посидючі. А книжки як люблять! Це ж щастя – таких діточок мати”.

Ти сміливий, бо не побоявся лізти у нічне озеро на порятунок, ще не знаючи про те, що це був Василь. Ти дружелюбний, добрий та доброзичливий, бо не розізлився і не образився, що химера лісового озера – лише вигадка старшокласника. Ти навіть подякував Василя за те, що він влаштував вам такі незвичайні канікули. Та й не засмутився ти, що ви прогаяли так багато часу і ще не знайшли ні однієї комахи для шкільної колекції. Ти знав, що у вас з Сергієм ще багато часу – цілих два місяці для того, щоб виконати завдання вчительки і насолодитися літнім відпочинком.

Мені б дуже хотілося приймати участь у твоїх із Сергієм пригодах і мати таких друзів, як ти. Хоча ти й вигаданий персонаж, але я впевнена, що і в реальному житті існують такі ж сміливі, добрі і романтичні хлопчики.

Дякую тобі за хвилини цікавих пригод, які я пережила, читаючи оповідання, і за ті уроки доброти, які те мені надав.

Усього тобі найкращого і прощавай!

З повагою…”