Крізь них усе пролітає, як через отвір.вони не квіти, а в'януть.їх розвішують, як білизну, дуже довірливі люди. про що йдеться?

Вуха наверное это правильный ответ

ответ:

жили чоловік і жінка. вони мали єдиного сина, якого любили і пестили. усі його забаганки виконували, особливо мати.

коли павлусь став юнаком, то був товстим, тільки, руки білі, бо не знали роботи. батько скаржився, що з нього буде.

якось вночі йому захотілось меду. почав вередувати. мати побігла в село, ледве знайшла, прийшла, а він спить. через це захворіла і померла мати, а за нею і батько.

а павлусю байдуже, все лежав і лінувався, а за ним доглядали його наймит і наймичка. і в себе в них ладилось, скрізь порядок був.

якось на зелені свята молодь пішла шукати скарб і хотіли взяти павла з собою, щоб щастя приманити, а той не захотів і сказав, шо як треба, то скарб і у вікно йому впаде, якщо на те воля божа.

ходили парубки так і не знайшли. тут ідуть, а на дорозі дохлий хорт, вони заради жарту кинули його павлусеві у вікно, а з нього висипалися дукати і золото. хотіли забрати, та наймит не дав. згодом щастя прийшло до павлуся, дівчину гарну знайшов, одружилися.

так, що ж таке щастя? усі люди різні, і бувають такі, як павлусь, що нічого не роблять, а гроші мають. та є такі, що не хотіли б бути схожими на павлуся.

Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті григора тютюнника. образ климка втілює ідеал людини. у маленькій сирітській душі климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. зовнішність климка: «климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій кириловій діжурці. тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» риси характеру климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. прагнення климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби