1.який твір є автобіографічним? а) «зенітка» остапа вишні; б) «вершники» яновського; в) «третя рота» сосюри; г) «слово про рідну матір» рильського. 2.поемою називається: а) одна з великих форм епічного роду літератури; б) великий поетичний твір із сюжетом; в) прозовий твір невеликого обсягу з напруженим сюжетом про якусь незвичайну подію; г) мала епічна форма художньої літератури 3.у поемі «розстріляне відродження» в.сосюра пише: а) про зруйнування запорізької січі; б) про голодомор 1932-33р; в) про діячів культури, яких знищила сталінська система; г) про наслідки аварії на чаес.

  як на мене, це дуже просто, ще й з такими варіантами, які одразу , якщо читала ці твори. ось, тримай:  

1. в

2. б

3. в 

 

 

 

 

 

Первые чернила делали довольно просто: сажу смешивали с чем-нибудь клейким.  существовало множество рецептов чернил. "положите меду-патоки с грецкую горошину, а золота листов с пять или шесть". все это тщательно растиралось, и получалась жидкость, которой писали. затем мед осторожно вымывался, а золотые буквы оставались. так работали переписчики на руси. профессиональные византийские переписчики иногда тоже использовали для чернил золото и серебро. пергамент при этом окрашивали в пурпурный цвет. широко применялись чернила каштановые (из отвара кожуры зеленых каштанов) , из спелых ягод бузины и кожуры грецких орехов, даже из черники – "указ о черниле черничном" сохранился в рукописи ху1 века. чернила делали даже из грибов - так назыавемый гриб -"навозник" или "чернильный" гриб.  на смену им пришли чернила из орешков-галлов, покрывающих листья дуба. это наросты на листьях и ветвях, в которых живет личинка насекомого орехотворки. из орешков-галлов выжимали сок, смешивали с железным купоросом, добавляли немного клея – получались стойкие чернила с красивым отблеском. сохранившиеся рукописи, написанные этими чернилами, выглядят так, будто они только что вышли из-под пера. но у таких чернил был и недостаток: написанное можно было прочесть только спустя 10-12 часов, а до этого текст был бесцветным.

Часто у віршах і.франка образи, що мають, на перший погляд, побутову основу й виникли внаслідок осмислення поетом реалій тодішнього життя, насправді є складними асоціативними утворен-нями, що поєднують у собі на українському ґрунті образи світової літератури і проблеми тогочасного життя. не є винятком у цьому відношенні й образ “вічного революціонера” у вірші і.франка “гімн”. можна при-пустити, що він виник за аналогією до образу “вічного жида” з популярної в середньовіччя старохристиянської легенди про агасфера. сюжет вірша і.франка “гімн” будується як пояснення, що таке “вічний революцйонер”. у кінцевому результаті – це уніфіковане вираження “незмінної людської натури”, що поєднує в собі одвічний потяг до забезпечення вищого рівня життя “хоч синам, як не собі”.запереченням тодішніх політичних реалій і визначення перспектив на майбутнє є сюжет вірша і.франка “не пора, не пора, не ”. автор не просто наголошує на волі, але й на щасті, тобто доброму житті й честі – повазі інших народів до українського народу.обидва вірші стверджують високі принципи національної свідомості. в них закладена думка про початок нового відліку історії україн-ського народу, тому в душі кожного мають відбутися зміни. розрахунок робиться на пробудження колективної свідомості народу, опроміненої глибоким патріотичним почуттям.жанр гімну в і.франка – це твори великої мистецької сили, що набули значної популярності серед читачів, стали вираз-никами найвищих поривів української душі. їх закличний пафос поєднується з бадьорим пісенно-урочистим ритмом. автор зверта-ється до символічних образів, викривальних епітетів. енергійна мело-дика твориться підбором художньо-синтаксичних фігур: повторів-аналогій, анафор, хіазмів, анадиплосисів, синтаксичних паралелізмів, антитез, поєдна-нням ритмічних засобів мовлення. політична спрямованість гімнів виражається в запереченні одних суспільно значущих моментів і ствердження інших, надає антите-тичної форми поетичному висловлюванню, закличності, що межує з декларатив-ністю.